Відчуття огиди, лише огиди
Я не знаю як у кого, а у мене події, що відбуваються з вівторка у парламенті, викликають відверту огиду. Чи може якісь інші почуття викликати ситуація, коли в присутності Президента України, послів багатьох країн світу, коаліційна більшість не може з технічних причин провести результативне голосування за призначення Прем'єр-Міністра, а депутати Партії регіонів та комуністів бурхливо радіють цьому і брутально заважають провести повторне голосування. Чи можна відчувати щось інше ніж злість в ситуації, коли, наприклад, Олександр Омельченко змушений виправдовуватись, правда не відомо за що, з приводу не спрацювання системи для голосування. Навряд чи у когось є сумнів, що пан Омельченко дійсно тиснув на кнопку "За". Тоді чому ж потрібно було ганьбити парламентаризм, в цілому Україну, в очах міжнародного співтовариства та власних громадян.
Пані Тимошенко може не подобатися а ні по професійним, а ні по морально-етичним якостям, але вона є кандидатом в Прем'єр-Міністри офіційно створеної коаліції. При чому не важко зрозуміти, що іншої коаліції більшості, сформованої на основі української конституції, тобто фракціями, а не окремими депутатами, при цьому складі парламенту бути не може.
Як можуть ставитись українські та іноземні фірми до ведення бізнесу в Україні, якщо законно сформованій більшості заважають затвердити уряд держави.
Ну з комуністами все зрозуміло. Їх попередники знищили мільйони українців, та і людей інших національностей, що жили на теренах України. Їх сьогоднішні послідовники значно більш дріб'язковіше. Вони можуть шкодити України та її народу лише як вміють. Чим буде більше дискредитована українська держава, тим для них краще. При цьому їх партійні бонзи не можуть собі відмовити в своїх "маленьких" слабкостей на кшталт гарного віскі, гаванських сигар та дорогих годинників. Але чому мають радіти "регіонали". Очевидно, що уряд Януковича, навіть якщо не ставити поруч з посадами урядовців приставку "в.о.", все-рівно є вже тимчасовим. Він не здатний на забезпечення нормального функціонування. Добре відомо, що вже з наступного дня після виборів, усі вищі чиновники Кабінету Міністрів та міністерств сидять, як то кажуть, на валізах. Навіть вкрасти вже мало, що зможуть, за ці дні. Усі чиновники добре усвідомлюють, що надто легко можна підставитись, тому що коли прийде нова урядова команда, найбільш прискіпливо перевірятимуться рішення, прийняті саме у ці останні місяці і дні. Чому мають радіти бізнесмени, представлені у фракції "регіоналів", з ситуації невизначеності і непередбачуваності, що спровокована зависанням процедури затвердження нового Прем'єр-Міністра. Аргументи на кшталт того, що уряд Тимошенко буде слабким та непрофесійним, не спрацьовують, бо по-перше, це твердження може підтвердити лише життя, а по-друге, відсутність будь-якого уряду для країни на порядок гірше.
Нажаль, ми ще раз стаємо свідками того, наскільки убога наша "так звана" політична еліта. Вона не здатна а ні нащо інше, окрім бажання отримати депутатство та посади заради власного збагачення. Як ця ситуація позначиться на добробуті звичайних громадян України, що буде з іміджем держави у світі, їх абсолютно не цікавить.
Відчуття огиди, лише огиди.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
