Глобальна фінансова криза: світ стає іншим
9 жовтня на вебсайті УНІАН була розміщена моя стаття, присвячена глобальній фінансовій кризі. Уникаючи зайвих питань, повідомляю, що планую на цьому тижні на замовлення УНІАН викласти своє бачення впливу цієї кризи на економіку України.
Глобальна фінансова криза: світ стає іншим
У світі вірує фінансова криза. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що відбувається на наших очах, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою кінця 20-тих – середини 30-тих років 20 століття. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих "subprime mortgages".
Загалом з такою оцінкою можна погодитися, хоча і з деякими істотними уточненнями, на яких я хотів би зупинитися докладніше.
Споживання випередило можливості
Американська економічна модель значною мірою розвивається завдяки споживачам, оскільки споживчі витрати формують близько 2/3 ВВП Сполучених Штатів. Саме постійне зростання споживання зумовлювали протягом останніх тридцяти років приріст ВВП, доходів населення та державного бюджету США. І якщо до середини 80-х американці зберігали близько 7-9% своїх поточних доходів, то пізніше норма поточних заощаджень почала неухильно скорочуватися, упавши 2001 року нижче від 0% (за рахунок кредитів). Згодом заощаджування трохи відновилося, але в 2005-2006 роках люди знову перестали відкладати гроші й навіть почали витрачати накопичене в попередні роки. Не сприяли заощадливості американців і низькі відсоткові ставки за кредитами, які майже в необмежених обсягах отримували американські банки у Федеральній резервній системі, що, у свою чергу, призводило до практично нульових, з урахуванням інфляції, розмірів реальних відсотків за депозитами.
Добре відомо, що головним джерелом фінансування надлишкових витрат упродовж останніх 30 років у Сполучених Штатах є кредитування. З середини 80-х американці фактично не лише не повертали кредити, а навпаки, нарощували їх темпами, що значно випереджали як темпи зростання їхніх доходів, так і темпи зростання ВВП. Особливо зростання обсягів кредитування почалося від часу виникнення бульбашки, пов'язаної з різким збільшенням кількості та подальшим банкрутством так званих "доткомів" у період з 1998-го по 2001 рік.
Відтоді боргові зобов'язання основної маси американців почали зростати не просто з прискоренням, а взагалі у арифметичній прогресії відносно зростання доходів. На сьогодні обсяг фінансових зобов'язань основної маси американських громадян перевалив уже за 140% їхнього річного доходу. Лише виплати за відсотками перевищили 10% доходу населення – що вже казати про повернення основних сум. Очевидно, що це в якийсь момент не могло не призвести до ситуації, коли більшість простих американців уже не могли брати нові кредити. Вони змушені припинити нарощувати обсяги споживання та почати займатися виключно поверненням накопичених боргів. Багато хто і цього вже робити не міг і почав відмовлятися від придбаних у кредит будинків, автомобілів тощо. Це, у свою чергу, почало обвалювати ринки автомобілів, нерухомості та по ланцюгу інші сектори американської економіки. І це не могло не призвести до різкого падіння курсу більшості цінних паперів на американському фондовому ринку.
Закономірно, що почалося це з ринку ризикованих іпотечних паперів, який формувався за рахунок секьюритизації ризикованих іпотечних кредитів, що видавалися найменш забезпеченим американцям, головним і майже єдиним джерелом доходів яких є заробітна плата. Втрата роботи означає для цієї категорії американців втрату можливості обслуговувати зобов'язання за іпотечними кредитами, що означає виставлення їхніх будинків та кварти на продаж і, як наслідок, враховуючи масовість цього явища, істотне падіння цін на них. Обвал цін на іпотечні папери призвів до здешевлення активів великої кількості іпотечних та інвестиційних банків, відтак почали падати акції та цінні папери цих фінансових інститутів, а потім інших корпорацій, і не тільки в Сполучених Штатах.
Крах "центрального банку світу"?
Ось тут ми підходимо до ще однієї особливості світової фінансової кризи, на яку значно менше звертають увагу експерти. Річ у тім, що повоєнна світова економічна система базувалася на виконанні Сполученими Штатами функції центрального банку світу. Саме долар був і залишається нині головною розрахунковою валютою в міжнародній торгівлі. І поки частка США в загальному обсязі світового ВВП превалювала, а розмір міжнародної торгівлі був відносно незначним, долар упевнено виконував функцію засобу платежу.
Статус центрального банку світу давав змогу США отримувати дохід, так званий "сеньйораж". Випускаючи в обіг нічим не забезпечені грошові знаки, американський уряд і всі фізичні та юридичні особи Сполучних Штатів могли купувати товари та послуги практично в будь-якій країні світу.
На підтвердження цього наведу такі дані. На сьогодні борг уряду США перевищив 9,5 трильйона доларів, а після реалізацій так званого плану порятунку економіки міністра фінансів США Полсона, цей борг перевищить 10,5 трильйона доларів.
Цей випуск в обіг доларів має не такий однозначний характер. Річ у тім, що внаслідок зростання та глобалізації світової економіки та нарощування обсягів міжнародної торгівлі виникає потреба в додаткових коштах як засобу платежу. Якщо цих коштів бракує, то їхня ціна починає зростати, що спричиняє зростання обмінного курсу цієї валюти щодо інших валют. А це, у свою чергу, погіршує умови для експортерів та стимулює здешевлення і збільшення обсягів імпорту. Тобто задля недопущення зростання курсу долара США щодо інших валют американський уряд має емітувати все більше і більше грошових знаків. А зростання попиту на основні ресурси (нафта, метал, продукти харчування тощо) з боку економік Китаю, Індії, Бразилії та інших країн світу, не могло не провокувати підвищення цін на них і, як наслідок, потреби в ще більшій кількості обігових коштів, необхідних для забезпечення розрахунків у міжнародній торгівлі.
Крім цього, функція грошей як засобу платежу поєднується зі ще однією функцію – бути засобом заощадження. Зрозуміло, якщо ти не маєш можливості зберігати й накопичувати якусь валюту, то не будеш зацікавлений і розраховуватись нею. Ось тут починається нове коло проблем американської економіки.
Частка доларів США, яка тимчасово не використовується як засіб платежу в міжнародній торгівлі, потрапляє на американський фондовий ринок, що зумовлює зростання доходів простих громадян і бізнесових структур та бюджету США. Так, спочатку доходи отримують інвестиційні банки, які надають комісійні послуги з випуску цінних паперів і їх продажу американським та іноземним інвесторам (доходи від цих послуг щорічно становили мільярди й навіть десятки мільярдів доларів). Збільшення попиту на цінні папери й зростання цін на них призводить до різкого зростання доходів усіх інвесторів. А це, у свою чергу, стимулює кредитування під купівлю цих цінних паперів.
З одного боку, зростання спекулятивних доходів сприяло зростанню споживчого попиту, з другого – ще більше розігрівало американський фондовий ринок і формувало величезну бульбашку не підкріплених реальною вартістю фондових активів. Таким чином, виконуючи функцію центрального банку світу, Сполучені Штати потрапили в пастку, з якої не так просто знати вихід.
Очевидно, що світова спільнота зіштовхнулась з дуже складною проблемою. Суть її полягає в тому, що одна навіть дуже економічно потужна країна не може виконувати функцію центрального банку світу. При цьому очевидно, що європейські країни та європейський центральний банк не готові взяти на себе таку функцію. І якщо хтось вважає, що ЄЦБ в захопленні від заяв тих чи інших країни про перехід у міжнародних розрахунках з долара США на євро, то помиляється. Бо там чудово розуміють і переваги такої ситуації, і величезні ризики, на які наражається єдина Європа та їхня об'єднана економіка.
Чим загрожує послаблення ролі США
Обсяги боргу уряду США та юридичних і фізичних осіб настільки значні, що дехто з експертів не виключає варіанта, коли американський істеблішмент погодиться на накачування американської економіки надзвичайно великою кількістю грошових знаків, які призведуть до дуже значного знецінення національної валюти та всіх боргових зобов'язань. Побоювання саме такого сценарію, а план Полсона певною мірою закладає такий розвиток подій, схоже, ще більше обвалює не тільки американський, а й усі фондові біржі світу.
Зменшення надійності долара США як засобу платежу та засобу заощадження неминуче призведе до паралічу всієї системи міжнародних розрахунків. Можливе істотне скорочення обсягів міжнародної торгівлі – як наслідок падіння попиту на основні види ресурсів та зростання економічної кризи у великій кількості країн, економіка яких більшою мірою залежить від експорту сировинних ресурсів. Це багато в чому стосується й України, але це тема окремої статті.
Є й інші ризики. Криза американської економіка не може не спричинитися до суттєвого скорочення впливу США на події у світі. На якийсь час уряду США, хто б не став Президентом країни – Обама чи Маккейн, буде не до міжнародних проблем, їм доведеться займатися проблемами у власній країні. Це може призвести до зменшення ролі США як міжнародного поліцейського, якого багато хто не люблять, але з позицією якого змушені рахуватися.
Ураховуючи, що роль ООН та Ради Безпеки ООН істотно обмежена протиріччями між США та Росією, можна очікувати ескалацію напруги в багатьох точках світу, де регіональні вожді спробують посилити свій вплив, у тому числі силовими засобами. Саме такий розвиток подій ми усі мали можливість побачити під час останніх подій на Кавказі. (Проте тоді криза, яка вдарить передусім по сировинних державах, ще не розгорнулася).
Отже, у найближчі роки весь світ, й Україну зокрема, чекають великі зміни, які вплинуть на подальший розвиток світової економіки та геополітику.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
