Що страшніше за мавпу з гранатою?
Сьогодні на одному з телеканалів в новинах почув заяву пані Тимошенко про те, що неправдивим є твердження, згідно з яким, перерахування в держбюджет прибутку НБУ є емісією. Я не хочу тут робити доповідь з курсу "гроші" економічних вишів, тому лише нагадаю, що емісією вважається випуск центральним банком грошей в обіг. Центральний банк це здійснює шляхом рефінансування банків, за допомогою викупу на міжбанківському ринку іноземної валюти, ОВДП та інших цінних паперів, а також при перерахуванні позитивної різниці між власними доходами та витратами. Відмінність всіх способів первинної емісії, крім останнього, полягає в тому, що центральний банк має можливість зменшити, так звану, "грошову базу" (тобто первинні гроші, випущені в обіг) шляхом скорочення обсягів рефінансування банків, продажу із резервів іноземної валюти та цінних паперів, які у нього є в портфелі. Якщо ж мова йде про перерахування коштів в держбюджет, то в цьому випадку центральний банк не має прямої можливості вилучити ці гроші з обігу. Тому задля забезпечення стабільності національної валюти він змушений вдаватись до інших інструментів обмеження зайвої ліквідності.
Сама по собі емісія грошей – є нормальним процесом, необхідним для забезпечення зростаючого обсягу обігу товарів та послуг. Зрозуміло, що нічого страшного в цьому не має, якщо її обсяг професійно регулює центральний банк країни, без втручання в його повноваження ззовні.
Почувши сьогоднішню заяву прем'єр-міністра України пані Тимошенко, я згадав історію, про яку дізнався, прийшовши працювати в Київське міське управління Житлосоцбанку СРСР в далекому вже зараз 1990 році. Ця історія розповідалась як анекдот з життя.
Десь у 1987 році привели на екскурсію в Печерське відділення Держбанку СРСР (потім воно було перетворено на Печерське відділення Житлосоцбанку СРСР) заступника міністра фінансів УРСР. Поводивши його по різним приміщенням, привели до банківського сховища, в якому була величезна купа упаковок з новенькими банківськими купюрами. Керівник відділення, без всякої задньої думки, сказав: "А тут знаходяться резервні фонди". Побачивши ці гроші, заступник міністра весь почервонів, і з обуренням сказав: "В той момент, коли в країні криза і підприємствам не вистачає коштів, ви тримаєте ці гроші тут".
Для того, щоб зрозуміти всю анекдотичність цієї ситуації, потрібно знати, що, так звані, "резервні фонди" – це готівкові гроші, які надруковані, але ще не випущені центральним банком в обіг.
Я вже не знаю, що пояснював бідний керівник відділення держбанку великому начальнику, але ця історія стала прикладом професійної некомпетентності людини, яка за посадою мала б знати елементарні речі.
В радянській системі, якійсь там заступник міністра фінансів республіки, насправді, абсолютно нічого не вирішував та ні на що реально не впливав, тому і особливої шкоди від нього не було. Але зовсім погано, коли подібну агресивну некомпетентність демонструє керівник уряду, діяльність якого об'єктивно впливає на добробут та життя мільйонів людей.
Тут вже дійсно приходиться згадувати популярні зараз питання та відповідь:
- "Що страшніше за мавпу з гранатою?"
- "Мавпа з косою".
До речі, днями, мій приятель – бізнесмен, керівник та співвласник одного промислового підприємства, створеного з нуля, з сумом сказав: "Оце над Америкою "Катрин" пронеслась, а над нами Юля проноситься". А потім, трохи подумавши, додав: "Тільки наслідки у нас жахливіше".
