19 серпня 2009, 20:26

Генеральному прокурору України Медведьку О. І.

Шановні друзі!

Як і обіцяв, продовжую тримати вас в курсі подій, пов'язаних з моїми заявами до Генерального прокурора щодо брутального порушення бюджетного законодавства урядом Тимошенко. Ситуація стає все більш анекдотичною. Мені самому вже цікаво, чи існує злочин, який скоїть чинний керівник уряду, щоб Генеральна прокуратура погодилась порушити кримінальну справу та почала офіційне розслідування.

Ми вже бачили, як одному із народних депутатів від БЮТ, підозрюваному у вбивстві, навіть пропонували вручити державну нагороду. Цікаво, які нагороди планують дати тим, хто домігся, щоб цей яскравий представник угруповання саламандр отримав можливість безперешкодно виїхати за межі України в обмін на відмову від депутатства. Я так розумію, що, як і в історії з цим бютівцем, замість порушення кримінальної справи будуть пропонувати дати пані Тимошенко якийсь орден.

Реакція з боку офіційних державних інституцій змусила мене вже втретє звернутись із заявою до Генерального прокурора. Ця заява була зареєстрована 17 серпня за N26 в Приймальній громадян Генеральної прокуратури.

Пояснення причин, з яких я був змушений знову звертатись до Генерального прокурора, є в тексті заяви.



Генеральному прокурору України Медведьку О. І.

Шановний Олександре Івановичу!



27 травня поточного року я написав на Ваше ім'я заяву (в Приймальній громадян Генеральної прокуратури реєстраційний N13 від 28.05.09), в якій виклав факти, пов'язані з численними порушеннями бюджетного законодавства України, про що мені стало відомо під час аналізу офіційних повідомлень Державного митної служби України, Державного казначейства України, НАК "Нафтогазу" та статей у засобах масової інформації. Про порушення бюджетного законодавства та незаконного використання мільярдів гривень з боку вищих керівників виконавчої влади неодноразово писалось у ЗМІ, у тому числі і мною. В той же час офіційної реакції Генеральної прокуратури на ці повідомлення в ЗМІ жодного разу не було.

Так в тій заяві я звертав Вашу увагу, що 4 квітня 2009 року Держмитслужба повідомила про величезне перевиконання плану надходжень до спецфонду бюджету. До нього перераховано 4820,7 млн. грн., і виконання сягнуло 392% до плану. Але відповідно до Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік" до спеціального фонду бюджету надходять кошти від акцизного збору з увезених на територію України товарів та від увізного мита, а грошові надходження від ПДВ з імпорту мають у повному обсязі надійти до загального фонду державного бюджету. Пересвідчитись у цьому можна подивившись статті 2 і 6 та додаток N1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Якщо ж ми подивимося на інформацію митників, розміщену 04 квітня 2009 року прес-службою Державної митної служби України на вебсайті, то з'ясуємо, що загальна сума мобілізованих до державного бюджету коштів від акцизу та ввізного мита становить лише 2,29 млрд. грн. Стає очевидним, що митники – в порушення закону про державний бюджет – протягом першого кварталу поточного року перерахували щонайменше 2,53 млрд. грн. замість загального до спеціального фонду.

Як відомо, за рахунок загального фонду фінансуються у першу чергу так звані "захищені", соціально важливі статі бюджету. Саме за рахунок загального фонду здійснюється також відшкодування ПДВ. Тоді як витрати спецфонду фінансуються, за принципом наявності відповідного джерела, за рахунок якого здійснюються ті чи інші витрати. Законодавці дозволили уряду за погодженням з бюджетним комітетом Верховної Ради перенаправляти витрати з одних статей загального фонду на інші, те саме можна робити і з витратами спецфонду, але в жодному разі не дозволяється за рахунок коштів загального фонду фінансувати витрати, які мають проплачуватися за рахунок надходжень до спецфонду. Такі обмеження досить зрозумілі, адже має бути гарантовано покриття реальними фінансовими ресурсами насамперед статей загального фонду бюджету.

У своїй офіційній заяві я також вказував, що пізніше із повідомлень ЗМІ я дізнався, що метою цих дій керівництва уряду було знаходження коштів для виконання НАК "Нафтогаз України" фінансових зобов'язань перед бюджетом та постачальником імпортного газу – Газпромом. Тому уряду було потрібно створити джерело доходів спецфонду, бо тільки з нього можна було направити авансом Нафтогазу компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортного газу і його реалізації суб'єктам господарювання (переважно теплокомуненерго) для виробництва теплової енергії, що споживається населенням. Така можливість передбачена постановою Кабінету міністрів N357 від 2 квітня цього року. Обсяги авансування, згідно з документом, залежатимуть від обсягу споживання природного газу теплокомуненерго в минулому році. В держбюджеті-2009 розмір такої компенсації становить лише 1, 614 млрд. грн. Уряд пропонував збільшити її в 4,8 рази – до 7, 725 млрд. грн. і вніс відповідний законопроект в парламент. Після того, як цей законопроект не був підтриманий народними депутатами, Прем'єр-міністр Тимошенко Ю.В. заявила, що уряд затвердив це рішення своєю постановою.

Підтвердження того, що ця постанова уряду вступила в силу не має, бо вона досі не надрукована в "Урядовому кур'єрі". Не розміщена вона і на офіційному веб-сайті уряду. В той же час днями з офіційної заяви прес-центру НАК "Нафтогаз України" мені стало відомо, що уряд уже перерахував Нафтогазу 3,3 млрд. грн. на компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортного газу та його реалізації суб'єктам господарювання (переважно теплокомуненерго) для виробництва теплової енергії, що споживається населенням у 2009 році. Ця заява прес-центру НАК "Нафтогаз України" служить офіційним підтвердженням нецільового використання урядом бюджетних коштів щонайменше у розмірі 1,7 млрд. грн.

Таким чином має місце факт грубого порушення бюджетного законодавства і в діях керівництва є ознаки кримінальних злочинів передбачених статтями 210 ("Порушення законодавства про бюджетну систему України") та 211 ("Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку") Кримінального кодексу України.

У свій заяві на ім'я Генерального прокурора я наголошував, що скоєння цих протиправних дій з боку керівництва уряду, пов'язано з бажанням приховати величезні втрати НАК "Нафтогаз України" внаслідок укладання січневих газових угод, що були підписані керівництвом НАК "Нафтогаз України" під тиском з боку прем'єр-міністра України Тимошенко Ю.В.

Слід зазначити, що ці газові угоди були укладені без обов'язкового детального аналізу фінансових зобов'язань та ризиків, пов'язаних з їх виконанням. Таким чином у даному випадку в діях прем'єр-міністра України Тимошенко Ю.В. та керівників НАК "Нафтогаз України" вбачаються щонайменше ознаки злочинів, передбачених статтями 364 ("Зловживання владою або службовим становищем"), 365 ("Перевищення влади або службових повноважень"), 367 ("Службова недбалість") Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що дії урядовців по незаконному використанню бюджетних коштів наносить багатомільярдні збитки усім громадянам України, в тому числі і мені особисто, я просив Генеральну прокуратуру порушити кримінальну справу по наведеним мною фактам та визначить мій процесуальний статус як постраждалого.

Після того 06.06.09 я отримав відповідь за підписом начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави А.Трипілька (реєстраційний номер 07/02/1-р від 02.06.09), в якій мені повідомлялось про направлення мого листа Головному контрольно-ревізійному управлінню щодо перевірки законності зарахування на рахунки НАК "Нафтогазу" грошових коштів та їх подальшого використання. Сам факт направлення моєї заяви до ГоловКРУ вказувало на відверте небажання відповідальних працівників Генеральної прокуратури розслідувати конкретні факти дій урядовців, які мають ознаки кримінальних злочинів. Хоча у відповідності з частиною четвертою статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний "у разі необхідності перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів". Окрім того в листі пана А. Трипілька вказувалося лише щодо перевірки законності зарахування коштів НАК "Нафтогазу", в той час як у своїй заяві я писав про конкретні докази скоєння дій, що мають ознаки злочинів, з боку керівництва Державної митної служби, Держказначейства та керівництва уряду, без прямих наказів яких, такі дії не могли бути здійсненні. На небажання розслідувати дії урядовців, які мають ознаки кримінальних, вказувало також те, що пан А.Трипілька направив мою заяву не Рахунковій палаті, яка є підзвітною Верховній Раді та незалежна від уряду, а ГоловКРУ, керівництво якого за своїм субординаційним статусом не може перевіряти та надавати оцінку діям з боку свого начальства – керівництва уряду.

Як я і очікував, ГоловКРУ (лист від 03.07.09 N08-16/1109) фактично відмовилось перевіряти, наведені в моїй заяві факти, пояснивши це тим, що планова перевірка Мінфіну у цьому році вже проводилась.

У зв'язку з цим я був змушений звернутись до Вас знову (заява в Приймальній громадян Генеральної прокуратури реєстраційний N16 від 14.07.09). Я вдруге наполягав на порушенні або наданні офіційної відмови в порушенні кримінальної справи, по наведеним мною фактам. При цьому в заяві я вказував на статті Кримінально-процесуального кодексу України, які передбачають моє право вимагати порушення кримінальної справи та обов'язок слідчих прокуратури здійснити процесуальні дії, передбачені статтями 4 (Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин), 22 (Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи), 23 (Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину), 94 (Приводи і підстави до порушення кримінальної справи), 95 (Заяви і повідомлення про злочин), 97 (Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду), 98 (Порядок порушення справи), 99 (Відмова в порушенні справи).

У відповідь я отримав лист від Заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави Генеральної прокуратури України О.Капітули, в якому він повідомив про направлення мого "звернення" до Рахункової палати України та СБУ.

Зміст цього листа не залишає сумнівів, що керівництво Генеральної прокуратури намагається за будь-яких умов уникнути розслідування незаконних дій керівництва виконавчої влади країни. Такий висновок випливає з того, що навмисно змінено процесуальний статус моєї заяви. Я офіційно звернувся із ЗАЯВОЮ про скоєння високопосадовцями дій, що мають ознаки злочину, і вимагав у відповідності з 97 статей КПК України порушити або відмовити в порушенні кримінальної справи. Замість цього двічі (і у першому, і другому листі Генеральної прокуратури) моя заява називається "зверненням", яке не передбачає обов'язковість для Генеральної прокуратури здійснення конкретних процесуальних дій, пов'язаних з порушенням чи відмовою в порушенні кримінальної справи, на підставі наведених мною фактів.

На бажання максимально затягнути з прийняттям рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі наведених мною фактів, вказує також те, що направивши мою заяву до Рахункової палати України у якості "звернення громадян", не порушивши при цьому кримінальну справу і не давши відповідного доручення в рамках розслідування кримінальної справи, Заступник начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави О.Капітула фактично робив не можливим проведення перевірки Рахунковою палатою.

Як слідує із відповіді Рахункової палати (N16-1637 від 04.08.09), і про це, зрозуміло, пан Капітула не міг не знати, діяльність Рахункової палати здійснюється у відповідності до Плану роботи. А відповідно до статті 15 Закону України "Про Рахункову палату" позапланові контрольні заходи проводяться за рішенням Колегії Рахункової палати виключно на підставі постанов або протокольних доручень Верхової Ради України, звернень комітетів Верховної Ради України та запитів народних депутатів України, по яких Верховна Рада України приймає рішення.

Крім того, у свої заяві я звертав увагу, що скоєння дій, які мають ознаки кримінальних, здійснено посадовцями, що займають особливо відповідальне становище, та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, а тому згідно статті 112 (Підслідність) КПК досудове слідство повинно проводитись виключно слідчими прокуратури. Таким чином спрямування моєї заяви до СБУ, яка не має можливості здійснювати відповідні слідчі дії, прямо вказує на бажання керівництва Генеральної прокуратури зволікати з розслідуванням фактів скоєння високопосадовцями дій, що мають ознаки кримінальних.

Виходячи з всього вищенаведеного, я змушений втретє звертатись до Вас, Олександре Івановичу, та наполягати на порушенні чи відмові в порушенні кримінальної справи, по наведеним мною фактам, а також, у разі порушення кримінальної справи, визначені мого процесуального статусу як потерпілого.

У разі продовження спроб діяти в супереч норм, передбачених КПК України, залишаю за собою право оскаржити такі дії Генеральної прокуратури в судовому порядку.

Не можу також не зазначити, що навмисне зволікання Генеральною прокуратурою в порушенні кримінальної справи та всебічному розслідуванні, вказаних мною фактів порушень бюджетного законодавства, призводить до все більш зухвалих та масових зловживань відверто кримінального характеру у цій та інших сферах з боку керівництва уряду, про що майже не щоденно стає відомим з повідомлень ЗМІ.

Кушнірук Б.Б.

17.08.2009 року

P.S.

Моя обіцянка присвятити окрему статтю житлово-комунальному сектору залишається в силі. У найближчі дні спробую її дописати та розмістити в блозі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.