Історія з намаганням домогтись від Генеральної прокуратури порушення кримінальної справи проти урядовців продовжується
Шановне товариство!
Триває епопея, пов'язана з моїми заявами на ім'я Генерального прокурора України щодо фактів порушення урядом бюджетного законодавства і наявності ознак складу злочину в діях голови уряду та керівництва НАК Нафтогаз під час укладання січневих газових угод, що наносять НАК Нафтогазу та державному бюджету багатомільярдні збитки. Як я вже писав раніше, звертаючись із офіційними заявами до Генерального прокурора України, я робив спроби, на підставі наведених мною фактів, домогтись від посадових осіб Генеральної прокуратури дотримання чинного законодавства та порушення кримінальної справи.
Днями я отримав листи з Генеральної прокуратури та Служби безпеки України. Текст цих листів читайте нижче. Але перед тим, як їх прокоментувати, хочу спочатку викласти власне бачення ситуації, що склалась, пояснивши як логіку своїх дій, так і причину саме такої реакції на них з боку посадовців Генеральної прокуратури.
Отже спочатку хочу зазначити, що я не наївне дитя, тому усвідомлюю в якій країні живу. Я також чудово розумію, що в Україні сам державний інститут органів прокуратури з наявними в них повноваженнями вже більше дванадцяти років років вступає в протиріччя з Конституцією України та нормами правової держави. В чому полягає це протиріччя, я вже пояснював раніше, тому повторюватись не буду. Тут лише відзначу, що в силу неприродного симбіозу повноважень, ця структура в принципі не може забезпечити дотримання законності в державі, вже не кажучи, що саме в силу неправового поєднання функцій слідства, контролю за дотриманням законодавства та представленням інтересів держави по кримінальним справам в суді, рівень корумпованості в ній давно вже один з найбільших в державі. Згадайте хоча б корупційні скандали, в яких фігурують прізвища прокурора Дніпропетровської області Шуби, статки якого оцінювали у сотні мільйонів доларів, і який начебто сам випадково застрелився, колишнього Генерального прокурора пана Піскуна, що багато років поспіль працював в державних органах, а зараз пересувається по Києву з машиною супроводу та з власними охоронцями, заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна та історію з його "маленькою" хатинкою, яку він будує під Києвом виключно за рахунок своїх кревно зароблених трудових заощаджень. А ще поспілкуйтесь з бізнесменами різних куточків України, які розкажуть про місцевих прокурорів, що, мабуть, ще з радянських часів перетворились на таких собі паханів, для яких закон і право на ввіреній їм території – це вони самі. При такій ситуації в органах прокуратури домагатись від них боротьби з порушеннями з боку сильних світу цього справа відверто марна, до того ж не виключено, що і небезпечна.
Політики ж всіх мастей зацікавлені використовувати можливості прокурорів у власних цілях, налагодивши з ними плідну співпрацю на їх спільну користь. Згадайте, хоча б, як був вимуштруваний Юлею Тимошенко нинішній Генеральний прокурор Олександра Медведько. Спочатку прозвучали її категоричні заяви про необхідність негайної відставки пана Медведька із займаної посади, а вже через декілька тижнів після того, як пані Тимошенко дохідливо пояснила йому від кого залежить його доля, він вже почав повністю влаштовувати БЮТ.
Зрозуміти, наскільки ефективно працює механізм співпраці угруповання "саламандр" з органами прокуратури, можна, згадавши історію з поданням Генерального прокурора про позбавлення недоторканності народного депутата від БЮТ Богдана Губського. Як всі пам'ятають, відкликання цього подання, за даними ЗМІ, відбулося після розмови Генерального прокурора з Юлею Тимошенко. Уявляєте, що це була за розмова, якщо Генеральний прокурор Медведько, який до того, мабуть, десять разів особисто перевірив всі докази, що свідчать про наявність в діях Богдана Губського ознак злочинів, спочатку зробив таке подання, а вже через декілька годин, як побите цуценя, відкликав його. Якщо тільки після однієї розмови з пані Тимошенко для Медведька вся доказова база проти народного депутата від БЮТ Губського стала не такою вже доказовою, сподіватись, що той самий Генеральний прокурор України ризикне порушити кримінальну справу проти самої пані Тимошенко по факту нанесення Україні багатомільярдних збитків внаслідок укладання газових угод та незаконного використання мільярдів бюджетних коштів, було б з мого боку досить наївно.
Для чого ж я тоді вже стільки разів повертаюсь до цієї теми та настільки наполегливо домагаюсь отримати конкретне рішення Генеральної прокуратури. Причини дві. По-перше, у такій спосіб я звертаю увагу всіх народних депутатів, а я знаю, що більшість з них читають мої блоги, на багаточисельні факти брутального порушення законодавства з боку керівництва уряду. Особливо я звертаю увагу на ці факти тих членів фракції БЮТ, які роблять спробу довести, що зберігають крихти порядності та чесності перед українськими виборцями. Всі мають розуміти, що вони чітко розуміють, що коїть пані Тимошенко та її найближче оточення, але при цьому намагаються надіти на себе тогу патріотичності та щирості в захисті національних інтересів. Марна справа, панове. На превеликий жаль нічого крім особистих шкурних інтересів вас не цікавить.
По-друге, на цьому прикладі я хочу показати як народним обранцям, так і всім читачам УП, що без змін законодавства та приведення діяльності органів прокуратури у відповідність з нормами Конституції України, розраховувати на дотримання законодавства з боку високопосадовців, розслідування їх незаконної діяльності та подолання тотальної корупції в державних інституціях, у тому числі в правоохоронних органах, безглуздо.
Все це, до речі, спонукає мене до сумного передчуття щодо наслідків розслідування кримінальних справ проти судді-"колядуна" Зварича та колишнього депутата від БЮТ Лозинського, після завершення каденції повноважень Президента України Ющенка. Щось мені підказує, що ми ще станемо свідками розвалу цих справ, і спокійних прогулянок цих обох панів вулицями міста Києва вже у 2010 році.
А зараз є сенс повернутись до коментування, отриманих мною листів від шановних державних установ.
Почну з чергової відписки Генеральної прокуратури. В ній мені знову пишуть про моє "звернення", хоча я кожний раз вказує, що пишу ЗАЯВУ, в якій у точній відповідності з нормами Кримінально-процесуального кодексу вимагаю, на підставі наведених фактів, порушити кримінальну справу чи відмовити в ній. Але як я вже писав, усвідомлюю, що до завершення виборчої президентської кампаній в принципі не існує злочину, що скоїть пані Тимошенко, після якого Генеральна прокуратура наважиться порушити проти неї кримінальну справу. Тому розумію, що посилання Генеральної прокуратури на їх очікування результатів перевірок з боку СБУ та Рахункової палати України, є наочним прикладом того, як відверто нехтуючи нормами КПК, можна тягнути з прийняттям рішення про порушення чи відмовою в порушенні кримінальної справи аж до наступного пришестя Хрестового. До речі, в останній заяві до Генерального прокурора, на підставі відповіді РПУ, я звертав увагу, що від них можна взагалі ніколи не отримати результатів такої перевірки.
Відповідь СБУ більш цікава. Вони, перевіривши наведені мною факти, визнали наявність ознак злочинів в діях держслужбовців. Але змушені були направити всі документи, пов'язані з перевіркою, знову таки до Генеральної прокуратури, бо згідно статті 112 КПК досудове слідство по відношенню до посадовців, що займають особливо відповідальне становище, та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, повинно проводитись виключно слідчими прокуратури. При цьому слід зазначити, що представники СБУ досліджували лише питання незаконного перерахування коштів від імпортного ПДВ замість загального до спецфонду Державного бюджету. Що стосується питань законності спрямування цих коштів потім до НАК Нафтогаз, а також наявності ознак складу злочину в діях голови уряду та керівництва НАК Нафтогаз під час укладання січневих газових угод, то вони не наважились це перевіряти. Хоча пов'язаність всіх цих подій досить очевидна і вивчати їх потрібно безперечно у взаємозв'язку. За класичною схемою скоєння одного злочину та бажання приховати його вкрай негативні наслідки для держави підштовхнуло до скоєння інших злочинів.
Отже м'яч знову начебто на боці Генеральної прокуратури. Але як я вже пояснював вище, до виборів жодних дій щодо порушення кримінальної справи, на підставі наведених мною фактів, з боку керівництва Генеральної прокуратури очікувати не варто. Вони, мабуть, вперто чекатимуть результатів перевірки Рахункової палати.:-)
Що робити в цій ситуації, чесно кажучи, поки що не знаю. Спроби в судовому порядку примусити Генерального прокурора до розслідування дій високопосадовців можливі, але навряд чи до виборів з цього щось вийде. Як наші суди та правоохоронці в тісній спайці вміють тягнути час і під будь-яким приводом не приймати остаточного рішення, думаю всі і так знають.
P.S.
Не можу уникнути необхідності прокоментувати ще одну подію. Моя наполегливість з приводу розслідування протиправних дій угруповання "саламандр" призвела до спроб вилити на мене помиї на сайті ord-ua.com, яке, за даними в журналістському середовищі, контролюється паном Турчиновим. З одного боку, можу пишатись тим, що спецслужбісти та піарщики цього угруповання почали займатись мною персонально. Не на кожного вони так наполегливо шукають компромат та роблять спроби дискредитувати. Але з іншого боку, чудово усвідомлюю з якими моральними покидьками маю справу, тому можу очікувати куди більш серйозних дій, спрямованих проти себе.
Розбирати текст помийної статі, спрямованої проти мене, я вважав би досить безглуздим заняттям, до того ж враховуючи, що вона підписана якимось віртуальним персонажем. Крім того і так всі знають, що головний принцип бютівських штабістів в таких випадках це виливання великої кількості брехні з маленькими домішками правди. Чекати від них аргументів та банальної логіки не варто. Нічого крім брехати та красти вони не вміють. Як вже добре відомо, пані Тимошенко завжди підбирає осіб в свою команду під стать собі.
В той же час якщо хтось з офіційних бютівських штабістів набереться мужності (про моральність навіть не згадую, вони скоріше за все навіть приблизно не уявляють, що насправді означає це поняття) та визнає авторство БЮТ щодо цієї статті, то я готов присвятити окремий блог не дуже приємному заняттю – аналізу конкретного прикладу бютівського унітазного мистецтва. Так що чекаю на мужність панів Медведєва, Уколова чи ще когось з цього угруповання.
