Всі карти на стіл!
Щойно прочитав статтю Мустафи Найєма "Юлія Тимошенко: скелети газової шафи". Чесно кажучи, я не знав про підкилимну юридичну возню, яка розгорнулась ще наприкінці минулого року навколо газових домовленостей пані Тимошенко. Хоча і без цього я достатньо чітко уявляв наслідки цих угод, а тому неодноразово висловлювався щодо міни уповільненої дії, яку заклала колишній прем'єр-міністр під українську економіку, не тільки, що стосується десятирічних контрактів на постачання та транзит газу, але і в частині афери з газом, що належав Росукренерго.
В той же час останні місяці я не висловлювався по проблемі росукренерго, усвідомлюючи, що "регіонали", пов'язані з групою Фірташ-Бойко, не виглядають білими та пухнастими. Сама поява на світ цієї структури є результатом масштабної корупції в газовій сфері в першу чергу російських та українських можновладців, до того ж з якої стирчать вуха Могилевича. Слід також зазначити, і мені вже доводилось про це писати раніше, що я не вірю у те значення та роль Фірташа, яку йому приписують у Росукренерго. Уявити, що якомусь там чернівецькому бізнесмену особисто належить майже половина комерційної структури, через яку проходять мільярди доларів, можуть люди або дуже наївні, або ті, хто намагається відволікти увагу від реальних власників цієї частки.
Але при всьому тому є один аспект у історії з росукенерговським газом, який мене внутрішньо підштовхував до бажання ще раз висловитись по цій темі, особливо, враховуючи нахабну пропагандистську кампанію, яку розв'язала пані Тимошенко та БЮТ у ЗМІ. Головний принцип цієї кампанії добре давно відомий: найбільш голосно кричить той, хто насправді здійснив злочин.
Річ у тім, що при всьому своєму не сприйнятті групи Фірташ-Бойко, я не можу в принципі погодитись з тим, що в будь-кого без жодного судового рішення можна забрати майно, та ще прикриваючи це демагогічними заявами про боротьбу з корупцією та "революційною справедливістю". Кожний може спробувати зрозуміти ситуацію, уявивши, що це у нього забирають його майно без жодного судового рішення.
"Регіонали" взагалі у цій історії опинились у доволі незручній ситуації. Вони були жорсткими критиками дій Тимошенко, неодноразово наголошуючи, що Україна програє судові процеси Росукренерго. Прийшовши до влади, вони отримали у спадок судовий процес, який розпочався з особистої вини Тимошенко і який, з тих документів, що оприлюднив Мустафа Найєм, НАК "Нафтогаз" вже наприкінці минулого року фактично повністю програв. Що мали робити представники сьогоднішньої влади у цій ситуації: продовжувати наполягати на публічній позиції Тимошенко, що Нафтогаз усе робив правильно? Але тоді вони виглядали би повними кретинами, бо ще декілька місяців тому казали про незаконність дій Тимошенко. Знову ж таки, якщо хтось щиро бажає розібратись у цій ситуації, то може спробувати поставити себе, наприклад, на місце власника комерційного підприємства, директор якого скоїв шахрайство по відношенню до іншої юридичної особи, і те почало судитись з цього приводу. Звільнивши старого керівника, який накоїв злочинів, та призначивши нового, ви все рівно маєте проблему з судовим позовом до вашого підприємства. І Ви або продовжуєте заперечувати провину свого підприємства, і фактично стаєте співучасником шахрайства, скоєного минулим керівником, або визнаєте обґрунтованість претензій, але намагаєтесь домовитись з позивачем, бажаючи зменшити свої збитки. Яким шляхом пішли у такій ситуації "регіонали" – зрозуміло. Але у зв'язку з цим, якщо знову таки розглядати ситуацію з приватним підприємством, то його власник просто зобов'язаний вимагати притягнути до кримінальної відповідальності колишнього керівника, який завдав своїми шахрайськими діями великої шкоди цьому підприємству. Але в цьому полягає вся особливість ситуації. Очевидно, що шахрайство з росукренерговським газом було складовою особистих газових домовленостей пані Тимошенко з паном Путіним, а тому кримінальна справа проти Тимошенко неминуче зачіпає російського прем'єра. І я не здивуюсь, якщо десь в банках у Ліхтенштейні та острові Науру знаходяться копії цифрового носія, на якому пані Тимошенко, розпустивши свою косу, детально розповідає про усі деталі газових домовленостей, у тому числі, що, куди і в яких сумах має надійти внаслідок тих угод. Ось чому у мене немає сумнівів, що жодна волосинка з коси пані Тимошенко не впаде, і жодних кримінальних переслідувань щодо неї особисто не буде.
Що ж стосується документів, які оприлюднив Мустафа, то я би пропонував всім учасникам цього процесу оприлюднити вже всі документи, які стосуються минулорічних газових угод. Як то кажуть, покладіть всі карти на стіл. Так нещодавно пані Тимошенко оприлюднила угоду між Нафтогазом та Газпромом по придбанню першим 11 млрд куб газу, який насправді належав Росукренерго. Але тоді вже варто пані Тимошенко оприлюднити і угоду про те, що Нафтогаз перед тим продав ці самі 11 млрд куб газу Газпрому. Тим самим ми всі зможемо зрозуміти удаваність цих двох угод та їх шахрайський характер. Крім того я би, наприклад, дуже хотів би побачити угоду та всі супутні документи між Газпромом та Росукренерго, які пояснюють, чому оплата за ці 11 млрд куб газу не проводилась протягом декількох років. Для мене особисто є очевидним, що та угода була укладена таким чином, що фактично дозволяла виводити гроші з Газпрому, залишаючи прибуток на Росукренерго. Тому, мабуть, і не міг Нафтогаз, купивши права грошової вимоги щодо цього газу, подати в суд на Росукенерго та вимагати спочатку його арешту в українських газосховищах з подальшим, після виграшу цієї справи в суді, його продажем в Україні та погашенням грошових вимог. По-перше, очевидно, що в угоді між Газпромом та Росукренерго, як місце арбітражу стоїть не Печерський район суд, самий справедливий та чесний суд у світі. По-друге, я чомусь впевнений, що умови цього контракту були випасні таким чином, що реальних строків погашення заборгованості, за поставлений Газпромом газ на користь Росукренерго, взагалі немає або вони надто далекі, а штрафні санкції, якщо і прописані, то настільки малі чи настільки неконкретні, що не дають змоги стягнуть щось на користь Газпрому.
Раніше я ще хотів побачити аргументацію, з якою виходив у Стокгольмський суд Нафтогаз та його юридичні радники. Мені важко було уявити, що можуть сказати юристи у ситуації відвертого шахрайства та порушення прав власності Росукренерго. Але з того, що оприлюднив Мустафа, стає зрозумілим, що, по-перше, юристи доволі чітко уявляли мізерність шансів щодо виграшу справи, а по-друге, хотіли базувати захист на досить розмитих нормах про справедливість та добропорядність, бажаючи пов'язати Росукренерго та Газпрому. Але після того як, скоріше за все, з'явилось категоричне небажання Газпрому та особисто пана Путіна світитись у історії з цієї оборудкою, то вся, і так хитка, конструкція правого захисту позиції Нафтогазу в суді повністю розвалилась.
Отже в результаті дій низки осіб, які в минулому році готували авантюрну оборудку з росукренерговським газом, Нафтогазу, а значить і в цілому Україні, нанесено багатомільярдні збитки. Пані Тимошенко була настільки впевнена у своїй перемозі на президентських виборах, що діяла за звичним для неї принципом "переможцю все прощається". Я переконаний, що Юлія Володимирівна особисто не понесе відповідальності за ці свої дії. Вона і надалі буде "боротись" зі злочинним режимом за підтримки свого московського друга, з яким, схоже, її багато що пов'язує. Розплатяться за це мільйони українських громадян, ну і, можливо, окремі члени команди пані Тимошенко, які, як люди дорослі, мали би знати, що виконання заздалегідь злочинних наказів може тягнути за собою кримінальну відповідальність.
P.S.
Шановні шанувальники пані Тимошенко, перед тим як почати мене лаяти останніми словами, прошу зверніться там до об'єкту свого поклоніння, щоби вона оприлюднила, згадуванні мною угоди. Впевнений, що копії цих документів у неї є. А потім вже з усієї пролетарською ненавистю починайте звинувачувати мене в усіх гріхах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
