Вибори навесні були би найгіршим варіантом для України та більшості опозиції
Найближчим часом планую розмістити на сайті УНІАН статтю щодо власного бачення річниці перебуванні при владі Президента України Віктора Януковича. В цій статті безперечно намагатимусь прокоментувати основні значущі події цього року. Зрозуміло, що зупинюсь і на подіях навколо прийняття останніх змін до Конституції України. Але враховуючи вимоги деяких читачів мого блогу дати пояснення "тут і негайно" щодо голосування народних депутатів від Української Народної Партії за ці зміни, дозволю собі прокоментувати деякі найбільш популярні питання щодо цього голосування.
Голосування "за себе і за того хлопця"
Очевидно, що практика голосувань депутатів чужими картками, є абсолютно неприпустимою та антиконституційною. Це стосується не тільки голосування за зміни до Конституції, але і інших законів. Те, що невідомо скільки осіб насправді самостійно не голосували за зміни до Конституції, ставить під великий сумнів їх легітимність. Але це голосування лише в черговий раз підтверджує загальновідоме правило, яке так не хочуть зрозуміти наші політики. Закон або діє завжди і для всіх однаково, або він не діє взагалі. І якщо би обурення щодо неособистого голосування висловлював Олесь Доній, який, як тільки став нардепом, попередив, що ніколи і нікому свою картку для голосування передавати не буде, то я би це сприйняв. Але обурення БЮТівців з цього приводу виглядає щонайменше не дуже щирим. Чи потрібно нагадувати скільки разів приймались в парламенті урядові законопроекти, за які голосувала, наприклад, карточка Андрія Шевченка, який в той час навчався в Сполучених Штатах. Це найбільш показовий приклад того, що тоді, свідомо порушуючи норми Конституції, БЮТівці не дуже переймались законністю своїх дій. Тоді ці голосування за участю картки Шевченка мали на меті зберегти уряд Тимошенко при владі. Хоча можливо, якщо би Тимошенко тоді публічно визнала факт, що у неї немає проурядової більшості і вона не може проводити через парламент свої законопроекти в конституційний спосіб, та пішла би у відставку, все на президентських виборах для неї склалось би зовсім інакше.
Не дуже щирим виглядає в своєму праведному гніві і Арсеній Яценюк, який обурювався такому неособистому голосуванню нардепів. Пригадую, що коли ще здавалось були сподівання сформувати уряд, в якому пан Яценюк міг би зайняти прем'єрське, то він без особливих вагань передав свою картку для голосування Мартиненко.
Отже висновок банально простий і стосується він всіх політиків. Вимагаючи законності від інших, завжди дійте в межах Конституції та українських законів самі. Порушення законів навіть заради благих намірів, рано чи пізно обернеться проти вас.
Збільшення строків каденції народних депутатів
Не менше істерик було протягом цих тижнів і щодо того, що начебто народні депутати діяли антиконституційно, вносячи зміни до Конституції в частині строків каденції депутатів ВРУ, бо не мали права збільшувати їх для себе. Але в даному випадку йдеться про свідоме пересмикування. Цих депутатів обирали саме на п'ять років і зменшення строків їх повноважень було би порушенням загальноприйнятної норми щодо незворотності дії законів в частині прав фізичних та юридичних осіб. Не вина більшості цих депутатів, що Конституційний суд прийняв відверто неправове рішення і відмінив конституційну реформу 2004 року, здійснивши фактично антиконституційний державний заколот. Але це питання для кримінального розслідування, яке, сподіваюсь, здійснить вже інша влада, яка неминуче раніше чи пізніше прийде на заміну цієї. Що ж до цих народних депутатів, то вони лише відновили свої права щодо строків свої повноважень і звинувачувати їх за це, щонайменше є не дуже коректним.
Хто виграв би від парламентських виборів наприкінці березня?
Ще однією демагогією, що активно поширювалось в ЗМІ, було твердження, що мовляв ці вибори дозволили би сформувати в парламенті антипрезидентську більшість та скинути антинародний уряд Азарова. Очевидно, що ці галасливі заяви не мали під собою жодних реальних підстав. На сьогодні, і це слід визнати, президентська вертикаль Януковича та Партії регіонів, без великих труднощів виграли би ці вибори. Причому отримавши самостійно якщо навіть і не конституційну, то гарантовано парламентську більшість в парламенті, який би був сформований навесні. Що в свою чергу цементувало можливості цієї влади щонайменше до 2015 року. Без будь яких шансів для опозиції впливати на неї. Зрозуміло, що ця перемога була би не стільки внаслідок електоральної переваги, скільки в результаті роздробленості опозиції і не проведеної зміни політичних поколінь, в першу чергу в рядах сьогоднішніх опозиціонерів. Але від того це той факт, який не викликає сумніву.
В той же час очевидно, що сьогоднішня влада, яка проводить доволі послідовні економічні реформи, але реформи в інтересах великого олігархічного капіталу, неминуче втрачатиме популярність в очах виборців, причому не тільки в Центрі та на Заході України, але, що дуже важливо, на Сході та Півдні України. Реформи, що проводяться в такий спосіб, об'єктивно об'єднують громадян в усіх куточках України проти цієї влади. Це в свою чергу неминуче призводитиме до падіння рейтингу Януковича та Партії регіонів.
Отже в опозиції зараз є шанс і можливість замість істерик зайнятись формуванням не демагогічної, а реальної альтернативи тому економічному та політичному курсу, який проводиться сьогоднішньою владою, та відповідно готуватись до виборів, до яких залишилось лише півтора роки. Це стосується представників всіх опозиційних сил, в тому числі і тієї її частини, яка хоча би умовно сповідує правоцентристську (консервативну) ідеологію. Переконаний, що відсутність в наступному складі парламенту правоцентристів, які сповідують націонал-демократичні цінності, було би не дуже добрим для української держави.
Зрозуміло, що від перенесення виборів в найбільшій мірі програла Тимошенко. Вона була вкрай зацікавлена завести зараз в парламент навіть значно меншу чисельність нардепів, але тих, хто найбільшою мірою пов'язаний з нею особисто в тому числі і в справах доволі сумнівних з точки зору Кримінального кодексу. Зрозуміло, що їй особисто нічого не загрожує, вона недоторкана. Ця влада не ризикне фактично оголосити війну Путіну, тому не чіпатиме Тимошенко. Нещодавно в своїй статті "Політичні репресії на тлі дивовижних ігрищ навколо Тимошенко" для УНІАН я доволі детально пояснював чому так, тому не повторюватимусь.
Всі цькування Тимошенко з боку Генпрокуратури пов'язані лише з намаганням певною мірою допекти їй. Правда, робиться це не від великого розуму, бо, очевидно, цим лише підіграють їй.
В той же час не маючи можливості зараз завести в парламент своє найближче оточення, і таким чином вберегти його від кримінального переслідування, пані Тимошенко втрачає їх віру в своє політичне майбутнє. Але враховуючи моє особисте ставлення до пані Тимошенко, мене, зрозуміло, її особиста доля не дуже турбує. Хоча впевнений, що пішовши назавжди з політики, пані Тимошенко зробила би неоцінену послугу українському народу та тій такі опозиції, бо як і Ющенко, вона неминуче провокуватиме розкол та неготовність домовлятись якщо не про об'єднання, то хоча би про координацію дій.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.