Трохи про солідарність ''сонцеподібного'' пана Гриценка
У кожного з українських громадян свої розчарування щодо тих чи інших політиків. Одним з моїх розчарувань став колись Анатолій Гриценко. В часи коли пан Гриценко очолював Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова було цікаво спостерігати, як формується справді незалежна аналітична установа. Потім Анатолій Гриценко стан міністром оборони. В той час він теж здавався найбільш професійним та адекватним з "помаранчевих" політиків. Хоча слід зазначити, що вже тоді в ньому проглядала самозакоханість, такий собі політичний нарцисизм та ще помножений на образливість та примхливість, більш характерний для дівчини ніж кадрового військового.
Якщо почати аналізувати його публічні виступи, то з'ясується, що для нього важливо навіть не те, в якій ті чи інші думки та дії сприятимуть просуванню України в напрямку європейськості, а то як він виглядатиме при цьому для оточуючих. Як не дивно, але за зовнішньою, як йому здається, правильністю суджень доволі часто можна бачити банальну демагогію та лицемірність, відсутність логічного мислення людини, яка очолювала найкращий в країні аналітичний центр. Щодо моральності, про те я навіть не хотів би згадувати.
Про це все я подумав, прочитавши останній блог пана Гриценка "Печерське судилище".
Хотів зразу прокоментувати його. Потім намагався продовжити писати статтю щодо ризиків для України при впровадженні вільного обігу с/г земель та не відволікатись на це. Але згодом зрозумів, що поки не прокоментую, не зможу читати чи писати щось інше.
Отже спробую прокоментувати зовні "правильну" статтю, написану паном Гриценко.
Пан Гриценко пише:
"Сьогодні зранку сходив на засідання Печерського суду. Насамперед, підтримати Юлю морально, по-людськи, висловити солідарність".
Можна було би радіти такий солідарності, якщо пан Гриценко впевнений в невинуватості пані Тимошенко. Я, навіть, не хочу тут писати наскільки подібна впевненість обґрунтована. Моя позиція з цього приводу добре відома. Але цікаво, що далі в своєму блозі Анатолій Степанович зазначає:
"Здача національних інтересів і кабальні контракти у часовому вимірі виходять далеко за межі 19 січня 2009 року".
Тобто здача національних інтересів в січні 2009 року таки була і кабальні контракти теж мають місце. Якщо це так, то солідарність до пані Тимошенко, яка мала пряме відношення до їх підписання, виглядає дещо дивно для людини, що намагається підносити себе в якості безкомпромісного захисника національних інтересів, які були здані в січні 2009 року. При цьому це поза залежністю від того, що крім пані Тимошенко, ці інтереси раніше та пізніше також здавались іншими високопосадовцями.
В цьому випадку ця солідарність пана Гриценка виглядає трохи інакше. Це така корпоративна солідарність політиків, які, знаходячись при владі, роблять все, що заманеться, але категорично заперечують необхідність в подальшому нести відповідальність за свою "бурхливу" діяльність.
Далі Анатолій Гриценко пише:
"Суддя – глухий, він начебто й слухає, але не чує.
Якби суддя хотів почути – то дослухався б до цілком обґрунтованих клопотань захисту Тимошенко. Перше: скасував би підписку про її невиїзд із столиці – в цьому обмеженні немає жодного сенсу чи потреби. Друге: об'єднав би в одну справу звинувачення, висунуті проти Тимошенко, Діденка і Макаренка – адже йдеться про одне "газове" питання. Третє: випустив би Діденка і Макаренка із СІЗО – для їх утримання в камері немає жодних законних, тим більше моральних підстав".
Тут давай розберемось по пунктах. Перше, щодо скасування підписки. Я би теж вважав це цілком припустимим. Хоча, знаєте, днями на очі випадково потрапила невеличка замітка про те, що в Сполучених Штатах судять колишнього губернатора штату Ілінойс Рода Благоєвича. Його звинувачують в корупції, в тому числі в тому, що він намагався продати місце Барака Обами в Сенаті, коли той став президентом.
Так от саме цікаве в цій замітці для мене знаходилось наприкінці. Там повідомлялось, що Благоєвич, який був теж не останньою людиною в Сполучених Штатах, знаходиться на підписці про не виїзд. І теж категорично заперечує свою провину. Але ні в кого не виникає сумніву, що коли йдеться про судовий процес, то в підсудного можливості вільного пересування доволі обмежені. Суддя не повинен перевіряти, де знаходиться підсудний, і в якій мірі він може потрапити на судове засідання. В крайньому випадку суддя може за обґрунтованим клопотанням підсудного чи його захисників дозволити виїзд йому за межі міста на певний час.
Друге – "щодо об'єднання в одну справу звинувачень, висунутих проти Тимошенко, Діденка і Макаренка – адже йдеться про одне "газове" питання".
Я неодноразово писав про те, що базові газові угоди та незаконні оборудки з газом "РосУкрЕнерго" є взаємопов'язаними. Вони є складовими домовленостей пані Тимошенко з паном Путіним. Але розслідування цього факту є вкрай небажаним для чинної влади. Бо тоді потрібно буде визнавати прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна співучасником злочину, принаймні по одному епізоду – шахрайству з газом "РосУкрЕнерго". Сам факт об'єднання цих справ неминуче призведе до необхідності розслідування дій Тимошенко та Путіна в частині їх вказівок керівникам Газпрому та Нафтогазу здійснити аферу з газом "РосУкрЕнерго". Такий розвиток подій лякає наших можновладців. Оголосити відкриту війну Путіну вони не наважаться. Пані Тимошенко це чудово розуміє, тому і бравує своє вимогою об'єднати два епізоди подій, пов'язаних з підписанням газових угод.
До речі, в зв'язку з цим мені цікаво, чи розуміє пан Гриценко саме такий абсолютно очевидний підтекст цієї вимоги Юлії Тимошенко та її захисту? Якщо так, тоді є два варіанти. Один з них передбачає, що Анатолій Гриценко, закликаючи до об'єднання цих справ, справді намагається захищати національні інтереси, а тому тримає таку собі "дулю в кишені", сподіваючись витягнути на світло головних діючих осіб тієї афери. Інший, як мені здається, на жаль, більш ймовірний варіант полягає в тому, що пан Гриценко, все добре розуміє, але своїм цим закликом намагається висловити солідарність пані Тимошенко в її грі "а слабо розпочати війну не тільки зі мною, а ще з Путіним?".
Ну і третє. Я вже неодноразово висловлювався з того приводу, що поширена українська практика утримування громадян в тюрмах до обвинувального вироку суду, що вступив в законну силу, є антиконституційною та такою, що порушує фундаментальні права громадян, а тому теж вважаю правильною вимогу випустити Діденка і Макаренка з СІЗО. Інша справа, що, наскільки я розумію, суддя, який розслідує справу проти Тимошенко, самостійно не може прийняти цього рішення. Він не має, принаймні поки що, жодного відношенню до справи проти Діденка, Макаренка, а тому так просто прийняти рішення про їх звільнення він не може.
Хоча і в цьому випадку не можу утриматись від питання до пана Гриценка. Що було зроблено ним як членом уряду та потім народним депутатом для проведення реформи правоохоронної та судової системи, в тому числі в частині захисту громадянських прав людей? Хоча об'єктивно, це те з чого було потрібно починати все ще в 2005 році. Де розроблені відповідні законопроекти по цим реформам? Той же Центр Разумкова міг знайти відповідне фінансування та фахівців для їх підготовки. Але, на жаль, НІЧОГО, АБСОЛЮТНО НІЧОГО не було зроблено. А якщо це так, тоді до чого взагалі цей "плач Ярославни" пана Гриценка з приводу високопосадових арештантів?
Мені так особисто не їх шкода, а десятки тисяч інших пересічних громадян, які до обвинувального вироку суду роками сидять в тюрмах, і про яких ніхто не буде з пафосом писати в блогах на УП.
Підемо далі. Пан Гриценко з надривом вигукує:
"Якби суддя хотів дізнатися – усю правду про газові оборудки і мільярдні збитки, нанесені Україні її високими посадовцями спільно з компанією "РосУкрЕнерго", то негайно зупинив би суд і вимагав додаткового розслідування".
Я розумію, що пан Гриценко не юрист за фахом, але все ж таки народний депутат, законопроекти якось пише, тому мав би знати, що суддя повинен діяти виключно в межах процесуальних норм. Так от суддя, по-перше, розслідує не взагалі все, що відбувалось в країні, а конкретну справу з конкретним звинуваченням, а тому лише в межах цієї справи він може вимагати щось додатково розслідувати. Інакше з таким же успіхом він може вимагати почати розслідування всього, що відбувалось на газовому ринку з часів спільної газової діяльності Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка. По-друге, поки що відбулись лише попередні слухання, а тому суддя в принципі не може відправити на дорозслідування справу, яка ще фактично по суті не розглядалась. Тому пафос пана Гриценка розрахований лише на тих, хто хоче, щоби ми були свідками не судових засідань, а такого собі політичного шоу у Савіка Шустера. Для чого пані Тимошенко намагається судовий процес перетворити в політичне шоу зрозуміло, але навіщо до того самого закликає пан Гриценко? Я так розумію, з солідарності до пані Тимошенко.
Далі Анатолій Степанович пише:
"Я би радив судді (слідчим) почати з липня 2004-го, коли під патронатом Кучми і за участю Бойка у Швейцарії було утворено "РосУкрЕнерго". Корупційні оборудки ростуть звідти. Усі фігуранти відомі, вони живі і доступні слідству. Слабо?
Потім детально розібратися у подіях січня 2006-го, в т.ч. вияснити роль і мотиви Ющенка, який руками Івченка, Плачкова і Єханурова, відпрацював тоді на Фірташа по повній програмі. Нагадаю, саме тоді "РосУкрЕнерго" запустили на внутрішній ринок України. А газові контракти січня 2006-го, хіба вони не були кабальними? Усі фігуранти відомі, вони живі і доступні слідству. Слабо?"
Ну, починати тоді взагалі потрібно з подій більш давніх ніж липень 2004 року. Всі події на газовому ринку дуже зав'язані. Не вивчивши, яким чином і хто розкрадав гроші на газовому ринку, наприклад, за часів керування Нафтогазом Ігорем Бакаєм, не можна зрозуміти, роль цього пана в переговорах щодо газових угод в 2009 році. А він, як відомо, був представником пані Тимошенко на тих переговорах. Анатолію Степановичу, Вам слабо розібратись, яку роль відігравали пани Ігор Бакай та Віктор Медведчук в тих переговорах? Невже хтось думає, що вони там національні інтереси захищали.
Не в 2004 році почали обкрадати Україну оборудками на газовому ринку, а значно раніше. В тому числі в цьому була активно задіяна і та пані, Анатолію Степановичу, якій Ви зараз виказуєте солідарність.
До того ж, а що пану Гриценку заважало подати заяву до Генпрокуратури в 2006 році, а потім ще в 2007-2010 роках з вимогою розпочати відповідне розслідування? Все ж таки всі ці роки не рядовим громадянином він є. І його заяви з вимогою розслідування Генпрокуратурі було би важче "футболити", як вона це робила із заявами, які, наприклад, я писав в 2009 році щодо незаконних дій уряду Тимошенко. Що, Анатолію Степановичу, це Вам слабо? Зрозуміло, що пафосні промови на телешоу проголошувати значно легше.
Йдемо далі. Пан Гриценко продовжує роздавати поради:
"Дати належну оцінку "харківському" пакту квітня 2010-го (там не тільки про флот, але й про газ), зокрема діям всупереч національним інтересам, Конституції і законам України в ході підписання і ратифікації цього зрадницького пакту. Чинний контракт, зі змінами після "харківського" пакту, кабальним називає і Азаров, тож хтось за це має відповісти? Усі фігуранти відомі, вони живі і доступні слідству. Слабо?"
Анатолій Гриценко з таким обвинувальним гнівом таврує харківську угоду, але чомусь зовсім не хоче пов'язувати її з газовими угодами січня 2009 року. Хоча одні є наслідком других. Причому вже не тільки я в своїх статтях з аналізом газових угод прийшов до логічного висновку, що ідея, так званої, скидки в 100 доларів, виникла значно раніше 2010 року. І автори її ти ж самі, що і газових угод 2009 року. Що ж, пане Гриценко, невже Вам слабо зробити не дуже складний аналіз всіх подій, щоби прийти до того ж самого висновку? Хоча зрозуміло, що тоді прилюдно виказувати солідарність пані Тимошенко Вам було би важкувато. Ну і з дружиною спілкуватись якось було би нелегко, бо там "Дзеркало тижня", як ми всі розуміємо, виключно з альтруїстських міркувань вже третій рік поспіль веде пропагандистську кампанію спочатку з прославляння, а потім відбілювання газових угод пані Тимошенко.
Наприкінці свого блогу пан Гриценко пише: "А щодо печерського судилища? "Суд знущається над Тимошенко – Тимошенко знущається над судом".
Це начебто і правда, от тільки хамство та відверту неповагу до суду Тимошенко почала демонструвати з перших хвилин судового засідання, тобто ще до того, коли можна було би вважати, що суддя знущається над нею.
Невже незрозуміло, що подібне ставлення до владного інституту є ненормальним для будь-якої країни, навіть з такими корумпованими судами як наші.
Зрозуміло, що суддя втратив контроль за веденням судового процесу. Очевидно, він мав зразу вимагати звільнення судової зали від всіх осіб за виключенням учасників процесу та представників ЗМІ. Очевидно, що вже після першого порушення з боку Тимошенко він мав щонайменше накласти на неї штраф, а можливо, якщо це дозволяє КПК, при подальших порушеннях продовжити розгляд справи взагалі без неї. Впевненість політиків у своїй безкарності є однією з фундаментальних причин корумпованості українського суспільства. Жоден пересічний український громадянин ніколи нічого подібного собі дозволити не зможе. Тому навряд чи варто так поблажливо ставитись до фрази пана Гриценка: "Суд знущається над Тимошенко – Тимошенко знущається над судом". Анатолій Степанович цієї фразою показує, що він цілком нормально ставитися до такої поведінки політика. Їм – політичним небожителям – дозволено робити те, що пересічним громадянам зась.
І наостанок, Анатолію Степановичу. Я не вірю в пафос в промовах та статтях. За ним, як правило, криється нещирість та лицемірство. В даному випадку Ваша нещирість та лицемірство.
Коли бажання продовжити своє знаходження в депутатському чи владному кріслі важливіше за національні інтереси, тоді у деяких "гарних та сонцеподібних" політичних діячів виникає палке бажання опинитись поближче до того, хто може допомогти утриматись в ньому. І те, що ця особа разом з Путіним фактично пограбували Україну, не є, як ми бачимо, перешкодою, щоби виказати їй солідарність.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
