Схоже, пан Головань в народні депутати балотуватися зібрався
Днями я пообіцяв пану Голованю відповісти на декілька його блогів, які він прямо чи опосередковано присвятив дискусії зі мною щодо обґрунтованості своєї позиції про недоцільність фінансування, як переозброєння української армії, так і розвитку кооперації на селі.
Взагалі предмет дискусії для мене трохи дивний. Очевидно, що функції держави полягають не тільки в соціальному захисті населення. Забезпечення, наприклад, обороноздатності країни, сприяння розвитку національної економіки є теж ж обов'язками держави. Об'єктивно існують сфери життєдіяльності, які фінансуються лише або переважно державою.
Наприклад, фінансування об'єктів інфраструктури здійснюється майже завжди лише державою. І здійснення заходів з енергозбереження в бюджетних установах теж можливе лише за державний кошт.
До речі, днями в мене була доволі цікава дискусія на одному з телеканалів. Були присутні Голова Комітету з питань бюджету Верховної Ради пан Баранов, пан Лановий і я. Так от коли автор цих строк почав критикувати уряд та проурядову більшість, що реформи ЖКГ та енергосектору так і не розпочаті, а на заходи з енергозбереження бюджетних установ кошти в наступному році фактично не передбачені, то, на диво, пан Баранов повністю погоджувався зі мною, натомість заперечувати почав Володимир Лановий. На його думку, фінансувати ці заходи недоречно, бо, мовляв, половину все рівно вкрадуть. Мені довелось пояснювати, що ніхто замість держави цього не зробить. При цьому щорічні втрати від неефективного використання енергоносіїв бюджетними установами складають мільярди гривень. Їх ніхто не краде, але вони безглуздо втрачаються. Тому витративши кошти на енергозбереження в бюджетних установах, держава з першого ж року починає отримувати від цього економічний ефект у вигляді скорочення витрат на енергоносії. І вже зекономлені кошти можна буде спрямовувати на підвищення тих таки зарплат бюджетникам та соціальних виплат. Що ж до протидії розкраданню бюджетних коштів, то це інше питання. І виходити з того, що спочатку давайте повністю подолаємо розкрадання бюджетних коштів, а потім вже будемо витрачати бюджетні кошти на загальнодержавні проекти, навряд чи правильно.
Але повернемось до аргументів пана Голованя. На підтвердження своєї позиції він наводить приклад довоєнної Чехословаччини, яка була на той час знаним виробником і експортером зброї. Враховуючи, що це не стало перешкодою для розчленування та подальшої її повної окупації з боку нацистської Німеччини пан Головань робить цікавий висновок: "Виробництво і торгівля зброєю далеко не завжди сприяє безпеці, а іноді може коштувати державі незалежності".
Виходячи з логіки пана Голованя, Україні слід взагалі відмовитись від власних збройних сил. Тоді витрачати бюджетних коштів на їх утримання не буде потреби. І справді, навіщо та армія, якщо витрати на її озброєння пан Головань вважає зайвими? Армія без зброї, без постійного використання її під час військових навчань – це безглузде витрачання державних коштів. На сьогодні українська армія – це, по великому рахунку, загони для гри бойскаутів.
А так, за порадою пана Голованя, відмовимося від армії і зекономлені кошти можна буде направити на виплату соціальних виплат. Ну просто така собі реінкарнація Льва Давидовича Троцького в особі пана Голованя. "Ні війни, ні миру, а армію розпустити".
Правда, слід зазначити, що щорічно на виплату соціальних пільги, які в нас рясно роздавались нашими законодавцями протягом двадцяти років, необхідно за різними оцінками десь 400-450 млрд гривень, а весь державний бюджет на 2012 рік – це лише трохи більше 358 млрд гривень. Тобто всіх коштів, що збираються до державної казни, а це лише 332,8 млрд гривень, не вистачить навіть на соціальні "подарунки", які популістські демагоги з депутатськими значками "з турботою про народ" всі ці роки роздавали.
Так от не мали ані ума, ані совісті, пане Головань, ті, хто в бідній державі, з вкрай неефективною економікою та надзвичайно низьким рівнем ВВП на душу населення, роздавав соціальні пільги не за адресним принципом. Хоча соціальна допомога мала би надаватись виключно найбільш нужденним, а не просто "чорнобильцям" чи дітям війни та десяткам інших категорій пільговиків. Доки це не змінити ми будемо спостерігати мерзотну ситуацію, коли деякі "чорнобильці" отримують соціальні пільги і при цьому їздять на BMW та Мерседесах, а "діти війни" декілька разів на рік відпочивають на курортах. А в середовищі правоохоронців мабуть жодного майора, вже не кажучи про полковників та генералів, не побачиш, хто не мав би посвідчення "чорнобильця".
Натомість справді бідні люди жебракують чи живуть надголодь, уважно перераховуючи дрібні монети в своєму гаманці.
Готуючи цю відповідь, почав перечитувати, які блоги останнім часом писав пан Головань. Кинулась в очі його зростаюча туга про долю пересічних громадян. Він і "чорнобильців" неодноразово згадує, і дітей війни, і мізерні пенсії, і про те, що в лікарні страшно заходити. Читаючи ці стенання пана Голованя, згадав Леоніда Філатова:
"Уранці мащу бутерброд -
Відразу думка: а як народ?
І ікра не лізе в горло,
І компот не ллється в рот!"
"Щирих страждальців за долю пенсіонерів, "чорнобильців", дітей війни та інших соціальних пільговиків" напередодні виборів у нас взагалі завжди багато. 450 з них у Верховній Раді сидять, і мабуть ще на два порядки більше таких за його межами. Тому якщо Ви, пане Головань, в народні депутати зібрались балотуватись, то напишіть про це. Я тоді не буду заважати Вашим сеансам демонстрування любові до народу. Я ж розумію, Вам зосередитись потрібно, відповідний вигляд обличчя та інтонацію відпрацьовувати, лексику потрібну для таких випадків готувати.
P.S.
До речі, остаточно добив мене пан Головань своєю відповіддю на мою обіцянку найближчими днями відповісти йому. Зробив такий собі контрольний постріл.
"Ігор Головань _ 19.12.2011 22:54 IP: 178.216.122.
О, не переймайтеся. Хоча з цікавістю ознайомлюся с Вашими міркуваннями стосовно значення Pz-38 (t) для бронетанкових частин вермахту".
Справді, ну про що можна говорити з людиною, яка не знає значення Pz-38 (t) для бронетанкових частин вермахту?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
