Скандал навколо Гайтани – це не випадковість

Останніми тижнями можна спостерігати як Партія регіонів намагається якимось чином підвищити свій рейтинг серед виборців Сходу та Півдня України. З точки зору покращення життя, правової та соціальної захищеності, зменшення корупції та створення сприятливих умов для бізнесової діяльності, їм похвастатися нічим. Практично по всім цим питанням за останні два роки ситуація суттєво погіршилася.

Тому вони знову починають роздмухувати мовне питання, тему ОУН-УПА. Головне нове-старе завдання – протиставити жителів Західної та Центральної України тим, хто живе на Сході та Півдні України. Але для підняття нових хвиль подібного протиставлення потрібен спаринг партнер, який в потрібний час підіграє своєму візаві. І він у Партії регіонів є.

Представник цього партнеру в потрібний час, наприклад, "несподівано" може влаштувати відверту провокацію в дитячому садочку. Причому теж "несподівано" це буде зроблено під запис для телекамер, щоби потім його поширити не тільки в Україні, але і Росії та багатьох інших країнах світу.

А регулярна участь представників цього партнера на політичних ток-шоу з такими ж регулярними провокаційними заявами вже не виглядають такими несподіваними.

Вони потрібні один-одному. Кожен з них в такій спосіб мобілізує свій електорат.

Тому і останнє розгортання скандалу з приводу обрання Гайтани в якості виконавця від України на пісенному конкурсі Євробачення теж не виглядає випадковим. Можна було би весь скандал доволі швидко погасити, списавши все на невдале формування своєї думки з боку члена Політради ВО "Свобода" Юрія Сиротюка. Але творцям цього скандалу було потрібно не його гасіння, а навпаки – максимальне розпалювання. Тому останній блог члена Політради ВО "Свобода" пана Мірошниченка з відверто расистськими висловами не виглядає випадковим.

Переконувати в чомусь пана Мірошниченка марна справа. Він в цьому випадку виконує цілком конкретне завдання.

Тому більшою мірою хотілось би звернутися до прихильників ВО "Свобода", які щиро вважають ватажків цієї партії патріотами України.

Вони мають краще усвідомлювали всю абсурдність спроб визначати в 21 столітті право представляти будь де Україну в залежності від етнічного походження.

Хотілось би згадати тих, хто не були етнічними українцями, але стали видатними постатями в українській історії, що прославили Україну та є прикладами справжнього патріотизму.

Агафа́нгел Юхи́мович Кри́мський – український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько.

Галицький Митрополит Андрей Шептицький – напівполяк, якому належить вислів "Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну!".

Прихильникам ВО "Свобода" та інших наших партій варто було би по цьому вислову справжнього українського патріоту перевіряти патріотизм своїх вождів.

Петро́ Моги́ла – молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха.

Кінорежисер Сергій Параджанов – вірменин, що зняв одну з найвидатніших та найпрославленіших українських кінострічок "Тіні забутих предків". Виходячи з логіки пана Мірошниченка, Параджанов з його точно не слов'янськими рисами обличчя, навряд чи має презентувати Україну в світі.

Ну добре, на думку одного з керівників ВО "Свобода" представляти в світі Україну повинні лише ті, в кого слов'янські риси обличчя, а боротися за її незалежність з іншими рисами обличчя та іншим кольором шкіри можна? Наприклад, українському військовому діячу, політику, дипломату, поету, австрійському архікнязю (ерцгерцогу), полковнику Легіону Українських Січових Стрільців Вільгельму Франц фон Га́бсбурґ-Лотрі́нґен (Васи́ль Вишива́ний) (нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen), або вояку УПА Мандику Хасману, ну точно не зі слов'янськими рисами обличчя і з таким же не слов'янським ім'ям та прізвищем.

Виходячи з того, що написав пан Мірошниченко, ніяк не може представляти Україну український поет і перекладач Мойсей Абрамович Фі́шбейн. Профіль обличчя в нього не той.

До речі, росіянам теж не повезло. Пушкін з його негроїдними рисами обличчя не відповідає критеріям на право вважатися російським поетом, які пропагує пан свободівець.

Ну а французи повинні кривити носа від Зінедіна Зідана, мабуть, найкращого футболіста в історії французького футболу. З його арабським походженням він ніяк не повинен був представляти Францію в світі.

І наостанок. Пан Мірошниченко пише: "як справжній патріот, який прагне для своєї нації репутації та іміджу подекуди навіть кращого, ніж він є насправді, а також воліє, щоб світ пізнав істинну красу української пісні та був скорений вродою української жінки".

От тільки може українські жінки і вважаються найвродливішими в світі, тому що протягом багатьох століть в Україні залишили свій слід багато етнічно різних народів – варягів, монголо-татарів, турків, поляків, німців, євреїв, румунів, грузинів, вірменів та інших. І якщо проаналізувати гени пана Мірошниченка, то впевнений там теж можна буде знайти далеко не тільки слов'янські корені.

Ми живемо в глобалізованому світі, де пересування мільйонів людей по всім країнам стає нормою. Від цього нікуди не можна подітися. І чим далі, тим більше будуть зустрічатися, закохуватися та народжувати дітей люди різного етнічного походження. Тому і колір шкіри, і розріз очей та форми носа в них будуть різні. І точно не за цим критерієм буде визначатися їх громадянство та національність.

Вони будуть громадянами та представниками тієї країни, яку вважають своєю батьківщиною. І відчуватимемо гордість чи сором за їх вчинки за кордоном ми будемо поза залежності від їх етнічного походження.

Ну а щодо Гайтани, то я впевнений, в нас буде привід пишатися її виступами, в тому числі на Євробаченні, бо в неї чудовий голос, що, до речі, пов'язано також з її українськими та африканськими коренями.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.