Пам'яті Ірени Сандлер

Вчора на Facebook побачив електронний лист, який не може не чіпляти за душу. Справді героїчні справи таки непомітні. Вони робляться без галасу. І тільки ті, хто опиняються поруч можуть оцінити, що це за справи і яка велич тих, хто їх робить.

Я про Ірену Сандлер дізнався лише вчора. Але вона одна з тих, про кого мали би обов'язково розповідати дітям з перших класів у школі.

"Нещодавно, у віці 98-и років померла жінка на ім'я Ірена Сандлер. Під час Другої світової війни Ирена отримала дозвіл на роботу у Варшавському гетто в якості сантехніка/зварювальника. У неї були на те "приховані мотиви". Будучи полькою, вона знала про плани нацистів з приводу євреїв. На дні сумки для інструментів вона стала виносити дітей з гетто, а в задній частині вантажівки у неї був мішок для дітей старшого віку. Там же вона возила собаку, якого нанесла гавкати, коли німецька охорона впускала і випускала машину через ворота гетто. Солдати, природно, не хотіли зв'язуватися з собакою, а його гавкіт прикривав звуки, які могли видавати діти. За час цієї діяльності Ирене вдалося винести з гетто і, тим самим, врятувати 2500 дітей. Її упіймали; нацисти зламали їй ноги і руки, жорстоко побили. Ирена вела запис імен усіх винесених нею дітей, списки вона зберігала в скляній банці, заритій під деревом у її задньому дворі. Після війни вона спробувала відшукати усіх батьків, що можливо вижили, і возз'єднувати сім'ї. Але більшість з них закінчила життя в газових камерах. Діти, яким вона допомогла, були влаштовані в дитячі будинки або усиновлені. Минулого року Ирена Сэндлер була номінована на Нобелівську премію Миру. Вона не була обрана. Її премію отримав Эл Гор – за слайд-шоу по всесвітньому потеплінню... А цього року премію отримав Барак Обама за свої передвиборні обіцянки. Я вношу свій маленький вклад, пересилаючи Вам цей лист. Сподіваюся, Ви поступите так само. Пройшло 65 років з дня закінчення Другої Світової війни в Європі. Цей електронний лист як ланцюжок пам'яті – пам'яті про шість мільйонів євреїв, 20-ть мільйонів росіян, десять мільйонів християн і 1900 католицьких священиків, які були убиті, розстріляні, зґвалтовані".

P.S.

Коли прочитав електронного листа про Ірену Сандлер, згадав вірш Роберта Рождественського. Він саме про таких, начебто, непомітних людей, які насправді є тим, що має бути на п'єдесталі людською гідності.

На Земле

безжалостно маленькой

жил да был человек маленький.

У него была служба маленькая.

И маленький очень портфель.

Получал он зарплату маленькую...

И однажды -

прекрасным утром -

постучалась к нему в окошко

небольшая,

казалось,

война...

Автомат ему выдали маленький.

Сапоги ему выдали маленькие.

Каску выдали маленькую

И маленькую -

по размерам -

шинель.

...А когда он упал -

некрасиво, неправильно,

в атакующем крике вывернув рот,

то на всей земле

не хватило мрамора,

чтобы вырубить парня

в полный рост!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.