Що буде з курсом гривні та дещо про ідею запровадження податку на продаж готівкової валюти
За останні декілька днів мене трохи "дістали" журналісти та знайомі з питаннями, що буде з курсом національної валюти. Я вже втомився давати відповіді з цього приводу, тому вирішив викласти свою позицію в блозі та відсилатиму всіх до нього.
Почну із заяв пана Азарова та деяких інших українських високопосадовців про відсутність підстав для девальвації гривні. Не знаю звідки ці пани отримують інформацію, щоби робити такі оптимістичні висновки.
Я користуюсь офіційними статистичними даними.
Подивимося спочатку на стрічку Держкомстату, де відображені макроекономічні показники.
Що ми бачимо?
Індекс промислової продукції у січні-жовтні 2012р. порівняно з відповідним періодом 2011р. становив 98,6%.
Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва у січні-жовтні 2012р. порівняно з відповідним періодом 2011р. становив 94,9%.
Індекс обсягу виконаних будівельних робіт у січні-жовтні 2012р. становив 89,8% порівняно з відповідним періодом 2011р.
За січень-вересень 2012 року підприємствами транспорту перевезено 574,4 млн.т вантажів, що на 3,4% менше від обсягу перевезень вантажів порівняно з відповідним періодом 2011 року
Послугами пасажирського транспорту у січні-вересні 2012 року скористалися 5,0 млрд. пасажирів, що менше на 3,1% від обсягу перевезень порівняно з відповідним періодом 2011 року.
Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами за 9 місяців 2012р. становив 50798,7 млн.дол. США, імпорту – 62273,3 млн.дол.США
Індекс реальної заробітної плати у вересні 2012р. відносно серпня 2012р. становив 99,6%.
ВВП за ІII квартал 2012р. порівняно з відповідним кварталом 2011р. (у постійних цінах 2007р.) становив 98,7%.
До речі, якщо прибрати сезонні фактори (підвищене виробництво теплової та електроенергії в I кварталі, внаслідок холодної зими, та стрімке зростання обсягів с/г виробництва в II кварталі, в зв'язку з раннім початком збирання зернових), то вже за підсумками I кварталу поточного року можна було зробити висновок, що ВВП скорочується другий квартал поспіль, тобто українська економіка увійшла в рецесію.
Якщо подивитися на дані державного казначейства, можна зробити висновок, що за підсумками цього року по загальному фонду держбюджету 2012 року недовиконання, в кращому випадку, складе щонайменше 28-30 млрд грн. І це при тому, що за інформацією Віктора Пинзеника, Нацбанк вже перерахував до держбюджету 14,6 млрд грн перевищення доходів над витратами.
Слід також згадати, що в цьому році Пенсійний фонд також недоотримає біля 6 млрд грн власних доходів по відношенню до плану.
На додатковий "оптимізм" має надихати інформація, що в найближчі 12 місяців держава та суб'єкти підприємницької діяльності повинні будуть віддати своїм іноземним кредиторам десь 60 млрд дол США. Це при золотовалютних резервах у розмірі 26 млрд дол. США
Можна на додачу врахувати, що за інформацією банкірів, яку ті повідомляють в неофіційному порядку, насправді, на їх балансах знаходиться 40-45% проблемних активів. Це фактично втричі більше, ніж про що вони звітують Нацбанку.
Отже, гіршою була ситуація лише в 2008-2009 роках. Хоча і тут як подивитися. На початок кризи у 2008 році Україна мала 89 млрд грн держборгу, а зараз ця цифра складає 496 млрд грн. І більше половини цього приросту на совісті Президента України Віктора Януковича та його уряду. Крім того в 2008 – 2009 роках у населення та підприємств були певні резерви та заощадження для того щоби переживати економічну кризу. Зараз цих резервів та заощаджень немає.
Зростання української економіки, яке ми спостерігали протягом 2010-2011 років, не було результатом ефективного управління економікою з боку уряду Азарова. Це, переважною мірою, відбувалося внаслідок певних тимчасових позитивів зовнішньої коньюктури та активного витрачання коштів на будівництво об'єктів інфраструктури, пов'язаних із підготовкою ЄВРО-2012. Про те, скільки було вкрадено при цьому, можна лише здогадуватися. До того ж фінансування цього будівництва здійснювалося за рахунок збільшення державних боргів.
Зараз можливості залучення коштів в борг із-за меж України для покриття дефіциту держбюджету, якщо і невичерпані остаточно, то вже майже вже підішли до цієї межі.
Виходячи з аналізу цих даних можна зробити висновок, що курс національної валюти вже не відображає надзвичайно слабкий стан української економіки. Більш того, своїми діями по утриманню курсу гривні Нацбанк ще більше шкодить реальній економіці країни. З травня місяця процентні ставки по міжбанківським кредитам практично не опускаються нижче 12-15% річних. А в деякі періоди взагалі зростали вище 20% річних та, навіть, підскакували до 45% річних. Такий рівень процентних ставок по міжбанківським кредитам робить неможливим для підприємств отримання банківських кредитів нижче 25-30% річних. При майже нульовому індексі цін виробників промислової продукції (у жовтні 2012р. становив 98,5%, з початку року – 101,8%) такі процентні ставки по кредитам є вбивчими для підприємств.
Зрозуміло, що в цих умовах і громадяни, і керівники підприємств очікують падіння курсу гривні до іноземних валют. Саме внаслідок цих абсолютно виправданих очікувань знецінення гривні громадяни купують іноземну валюту, а підприємства роблять все, щоби не повертати валютну виручку в Україну. Жодними урядовими мантрами про покращення та адміністративними методами утримати курс гривні неможливо.
Виникає питання, що потрібно робити уряду та Нацбанку і що вони, насправді, робитимуть.
Як показує мій досвід, передбачати дії урядовців та керівництва Нацбанку дуже важко. Бо вони в першу чергу думають про те, як "покращити добробут свій та свого оточення вже сьогодні", навіть, якщо вони цим наносять величезної шкоди громадянам та суб'єктам підприємницької діяльності. Тому прогнозувати, яким чином відбуватиметься зниження курсу гривні, не беруся.
Можу лише висловитися з приводу того, що, на мою думку, потрібно робити.
Очевидно, що намагання провести повільне знецінення курсу гривні до рівня 8,40 гривні за 1 дол США до кінця року – це відверто невдале вирішення проблеми дисбалансів, які накопичилися в національній економіці. Все рівно підприємства та громадяни усвідомлюватимуть, що це не той рівень девальвації гривні, який робить подальше її знецінення неможливим. Тому і надалі підприємства не повертатимуть експортну виручку та намагатимуться купити іноземну валюту під фіктивні імпортні контракти, а громадяни продовжать скуповувати долари та євро, до того ж, утримуючись від розміщення їх на банківських депозитах.
На моє глибоке переконання більш доцільним було би провести швидку, глибоку девальвацію гривні до рівня 12 грн за 1 дол. США.
В цьому випадку значно зросла би конкурентоспроможність українських товарів на внутрішньому та зовнішніх ринках, що покращило би можливості для діяльності українських промислових та аграрних підприємств. Попит на іноземну валюту стрімко впав би та почалось її повернення в Україну з боку підприємств, а громадяни почали би конвертувати свої валютні заощадження в гривню. Нацбанк зміг би почати викупати іноземну валюту, поповнюючи свої ЗВР, при цьому збільшуючи обсяг грошей в економіці.
Така девальвація призведе до певного шоку для економіки на декілька місяців, але потім почнеться повільне її зростання. Причому саме глибока девальвація зняла би на декілька років питання курсового знецінення гривні. У Нацбанку в цьому випадку з'явиться можливість розпочати лібералізацію механізму курсоутворення.
Які існують негативи від такої девальвації гривні?
По-перше, підвищення конкурентоспроможності українських підприємств відбудеться в першу чергу внаслідок знецінення робочої сили. У власників та менеджерів зменшаться стимули для підвищення ефективності діяльності підприємств.
По-друге, різко погіршиться ВВП країни по відношенню до державного боргу (відбудеться номінальне зростання державного боргу в гривнях на тлі падіння ВВП країни в доларовому еквіваленті). Це обмежить можливості для залучення іноземних кредитів для покриття дефіциту держбюджету.
По-третє, суттєво погіршиться ситуація в банківському секторі. Після девальвації гривні може зрости кількість проблемних кредитів, особливо це стосується фізичних осіб. Слід нагадати, що кредити фізичних осіб в іноземні валюті складають станом на початок листопада 2012 року біля 11 млрд дол США. Переважна більшість з них – це іпотечні кредити, під заставу квартир та житлових будинків. Вразі неможливості робити чергові платежі по цим кредитам банки відбиратимуть житлові помешкання у людей.
З точки зору соціального протесту з боку громадян – це найбільш серйозна проблема для уряду та Нацбанку. Вирішити її можна шляхом оперативного рефінансування Нацбанком комерційних банків з метою конвертації за офіційним курсом Нацбанку частки іпотечних кредитів фізичних осіб в гривню під низький відсоток (3-4% річних). Наприклад, конвертувати в гривню обсяги платежів громадян по цим кредитам на найближчі три-чотири роки. Витрати золотовалютних резервів Нацбанку від такого кроку складатимуть десь 3-3,5 млрд дол США. З одного боку, це немало. Але, по-перше, ми побачили, що лише на утримання курсу гривні Нацбанк за останні три місяці витратив більше. По-друге, ці долари дозволять банкам погасити свої зобов'язання перед кредиторами та вкладниками. По-третє, у позичальників-фізичних осіб відпаде на найближчі три-чотири роки потреба в купівлі іноземної валюти для погашення чергових платежів по кредитам. Тобто знизиться попит на готівкову іноземну валюту. По-четверте, замість масових дефолтів з боку фізичних осіб-позичальників ми побачимо значно більш стабільне погашення іпотечних кредитів. Відповідно щонайменше не погіршуватиметься ситуація з банківськими балансами і ми уникнемо ситуації з ланцюгом банкрутств в банківській системі.
Наостанок декілька слів щодо унікальної за рівнем ідіотизму ідеї введення 16% податку від продажу готівкової іноземної валюти. Нагадаю, що в 1998 році був введений 1% відрахувань від готівкових операцій з іноземною валютою. Внаслідок цього кроку почалася масова "тінізація" цих операцій. Люди не розуміли "якого біса" вони мають плати 1% від обсягу купленої-проданої іноземної валюти і тому погоджувалися купувати-продавати її у "мінял", яких розвелося тоді безліч. Відмовилися від цієї абсурдної ідеї лише наприкінці 2002 року після активних зусиль банкірів, політиків, журналістів, економічних експертів. Мені доводилося писати на цю тему статтю ще в далекому 2002 році. Чесно кажучи, не думав, що доведеться пояснювати очевидні речі знову.
Зараз деякі провладні "розумники" чомусь вирішили, що громадяни, які не хотіли платити тоді 1%, зараз погодяться платити 16%. Цікаво, в наших провладних діячів вже зовсім погано з ідеями щодо механізмів виведення української економіки з кризи, тому вони збираються її остаточно добити, заганяючи в тінь, роблячи, до того ж, українських громадян злочинцями, які точно не платитимуть цього абсурдного податку?
Будучи не дуже високої думки про професійні та моральні якості наших урядовців, все ж таки сподіваюсь, що ця абсурдна ідея залишиться лише прикладом того, які безграмотні пропозиції можуть з'являтися в деяких не дуже розумних головах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
