Борис Кушнірук Економіст. Член Центрального проводу Народного Руху України

У нас немає часу чекати

18 листопада 2013, 22:35

Певний час назад я почав вести блог на такій європейський блоговій площадці, як blogactiv.eu. Сьогодні, розміщений мною блог, отримав статус EDITOR'S CHOICE.

Не буду ханжою – мені це приємно. Принаймні, те, про що я пишу в своїх статтях там, потім находить відгук в реальних коментарях та діях грандів не тільки української, але і світової політики. Кожен може перевірити це по датам.

Безперечно, це не означає, що вони читають мої блоги. Але це показує, що мені вдається відчувати пульс викликів, які стосуються відносин України з основними геополітичними гравцями.

Враховуючи, що останній допис визнаний редакцією blogactiv, дозволю собі розмістити його тут українською.

У нас немає часу чекати

Днями прочитав висловлювання міністра однієї з європейських країн, який висловився в тому дусі, що Євросоюз може і почекати, якщо Україна не готова виконувати домовленості. Переконаний, що керманичі України та весь український політикум повинні виконати взяті на себе зобов'язання та зняти всі перешкоди на шляху до підписання Угоди про асоціацію. Але при цьому хотів би зробити одне невеличке зауваження.

Для чого країна ЄС потрібно підписання Угоди про асоціацію з Україною? Популярним, особливо в Росії, є твердження, що країнам Євросоюзу Україна цікава як ринок збуту своїх товарів. Для мене подібний аргумент є не дуже переконливим. Українська економіка, яка надмірно залежна від зовнішніх факторів, знаходиться в рецесії. Причому процес одужання економіки буде непростим і розтягнеться, в кращому випадку на декілька років. І то, це лише в разі проведення реформ, які сприятимуть підвищенню ефективності української економіки. В іншому випадку економічна депресія може розтягнутися на невизначений період.

В результаті економічної кризи зовнішньоекономічна діяльність скорочується. Загальний обсяг імпорту в Україну за підсумками 2012 року склав 84,7 млрд доларів. Імпорт з країн Європи дорівнював 27,6 млрд доларів. Це приблизно третина всього імпорту. Ще третина імпорту формується за рахунок постачань з Росії (27,4 млрд доларів). 9,3% імпортних товарів надходило з Китаю. Отже на товарний імпорт з всіх інших країн світу приходиться менше чверті постачань в Україну.

При цьому, особливість російського імпорту полягає в тому, що більше ніж на 70 відсотків – це сировина.

За такої географічної та товарної структури імпорту, в разі підписання Угоди про асоціацію, в найближчі роки, постачання в Україну з країн ЄС зростуть, в найкращому випадку, на 5-7 млрд доларів на рік. Враховуючи, що ВВП країн ЄС за підсумками 2012 року склав майже 16 трлн доларів, важливість України, як ринку збуту, на найближче десятиліття є мізерним.

Отже, насправді, країн ЄС Україна цікавить не як ринок збуту. Таким же помилковим є припущення, що бізнес європейських країн хоче взяти під свій контроль українські сільськогосподарські землі.

Дозволю собі висловити думку, що інтерес ЄС до України пов'язаний з іншим фактором – геополітичним.

Країни Євросоюзу зможуть вийти з економічної кризи лише за умови підвищення економічної ефективності та скорочення витрат на енергоносії. Така ж дилема, по суті, стоїть і перед США. Але скоротити свої витрати на енергоносії вони зможуть лише в разі суттєвого скорочення їх споживання та значного довгострокового зниження цін на них.

В той же час економіка Росії надзвичайно залежить від доходів, що надходять до держбюджету при експорті нафти та газу. І ось в цьому році виникла ситуація, коли, попри надмірні ціни на енергоносії на світових ринках, зростання російської економіки зупинилось. Навіть, російські експерти змушені визнавати, що російська економіка вичерпала можливості для екстенсивного зростання, що базувалося на доходах від експорту енергоносіїв. Є всі підстави вважати, що вона вповзає в полосу довгострокової депресії. За таких обставин всі соціально-економічні, національно-етнічні, адміністративно-територіальні негаразди Росії, якими ніхто не займався, і які, до цього часу, закривалися дощем від нафтодоларів, почнуть вилазити назовні. Отже є підстави припускати, що Росія вступає в зону дестабілізації, наслідком якої може бути її дезінтеграція. А в Європі, схоже, вже забули, що таке російський бунт, і що він може бути лише безглуздим та нещадним.

Зрозуміло, що можна заперечувати реалістичність подібного сценарію розвитку подій.

Але якщо усвідомлювати, що саме він стане найбільш ймовірним, тоді питання формування вже зараз буферної зони навколо її європейських кордонів стає головним викликом для лідерів країн ЄС та США. Бо територія Росії може стати зоною надзвичайної нестабільності з наявною там ядерною, хімічною, бактеріологічною зброєю. За таких обставин Україна зможе виконувати функцію такої буферної зони лише в разі функціонування стабільних демократичних інститутів, з прогнозованою політикою та угодоздатним урядом, зі зрозумілою, незалежною від політичного впливу, системою правоохоронних та судових органів, з дієвим контролем за збройними силами країни. Часу для формування такої моделі функціонування державних інститутів в Україні, насправді, дуже мало, можливо 5-7 років, а може і їх немає. І лідерам країн ЄС доведеться ставити перед собою доволі складне завдання допомоги Україні, для того, щоби вона змогла привести свою економіку та систему державного управління, хоча би, до більш-менш європейських стандартів.

Саме для цього потрібне підписання Угоди про асоціацію. Її формат дозволяє вирішувати це завдання. Якщо ж таке рішення про формування спільно з Україною буферної зони не буде прийнято, тоді і України, і для країн Євросоюзу можуть згодом настати доволі складні, якщо не сказати, трагічні часи.

Бо в разі початку дезінтеграції Росії, для російських радикально націоналістичних сил, головне, хоча і химерне, сподівання на відновлення Російської імперії буде пов'язано з поверненням в її склад України. При цьому слід враховувати, що і зараз радикально націоналістичні погляди надзвичайно популярні в російських спецслужбах та армії. А тому економічно та політична слабка Україна стане головним об'єктом для агресії. І далеко не факт, що Україна самостійно зможе пручатися хаосу, що накочуватиметься хвилями з боку Росії. А тоді вже хаос може опинитися поруч з центральноєвропейськими країнами.

Так що, панове, в нас з вами часу чекати вже немає. Якщо, зрозуміло, є спроможність прогнозувати розвиток подій хоча би на найближче десятиліття.

powered by lun.ua
Зеленський62 Україна та Європа1122 Корупція1413 Aтака Путіна1279 Свобода слова578
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter