Ющенко знову відкладав відповідальність (ще раз про те, чому бандити не в тюрмах)
Президент Віктор Ющенко знову ухиляється від виконання своїх обов'язків та від підзвітності українським виборцям та громадянам. Цього разу запитаємо, чому він ніколи не втілював у життя гасло Майдану "бандитам – тюрми". Ющенко живе у нереальному світі, відірваному від дійсності, де він наче б то не має влади і, таким чином, ні перед ким не звітується про свої вчинки, оскільки будь-які проблеми, які можна знайти в Україні – виникали не через нього. Це втілюється й у виборчій кампанії, яку проводить Ющенко, у якій на щоденній основі у кожній проблемі України звинувачується Юлія Тимошенко (але аж ніяк не Янукович).
Обіцянку "бандитам – тюрми" не вдалося реалізувати через конституційну реформу 2004 року заявив президент Віктор Ющенко в інтерв'ю Радіо Свобода. "Після 2004 року повноваження, починаючи від призначення Генпрокурора, головного міліціонера, закінчуючи призначення суддів, змістились з компетенції президента в компетенцію парламентської більшості, яку очолює прем'єр", – сказав він.
Можливо, Ющенко не знає, що не лише Кучма, Мороз та Медведчук, як він стверджує, ініціювали конституційну реформу, але й сам він також був причетний до цього. Ющенку не потрібно було погоджуватися на конституційну реформу під час трьох круглих столів у грудні 2004 року, оскільки тоді саме він мав диктувати умови своїм опонентам, а не вони йому.
Але це потребувало б лідера із сильним внутрішнім стержнем, який би знав, як спрямовувати енергію мільйонів протестуючих на Майдані та як скористатися силою, яку він мав від силових структур (військових, служби безпеки та міліції), які перейшли на його бік. Якщо б Тимошенко була присутня на круглих столах, що було заборонено Ющенком – то вона б дала Ющенкові такий стержень та само, як вона робила це під час антикучмівських протестів "Повстань, Україно!" впродовж 2002-2003 років та проти антикризової коаліції навесні 2007 року.
Єдиною політичною силою, яка у грудні 2004 року голосувала проти конституційних змін – був БЮТ. Ющенко наказав тоді "Нашій Україні" підтримати ті самі конституційні зміни, проти яких він виступав навесні того ж року.
Пам'ять Ющенка підвела його під час його інтерв'ю для "Радіо "Свобода", оскільки ці "погано виписані" конституційні зміни не вступали у силу аж до моменту виборів 2006 року. Це означає, що Ющенко впродовж перших п'ятнадцяти місяців свого перебування на посаді був всемогутнім президентом за Конституцією 1996 року.
Чому ж Ющенку було б не впроваджувати у життя вимогу Майдану "бандитам – тюрми", про що він сам неодноразово говорив у 2005 році? Як згадує Тарас Чорновіл у своєму недавньому великому інтерв'ю "Українській правді", олігархи Януковича просто "впали у ступор" після обрання Ющенка 26 грудня, і запитували у нього "Чи буде погром?". Інші олігархи та злочинці режиму Кучми повтікали до Америки (Щербань), Монако (Ахметов) та до Росії (Бакай, Стасюк, Боделан, Білокінь). Деякі наклали на себе руки (Кирпа, Кравченко).
У першому кварталі 2005 року Ющенко мав можливості диктувати нові умови щодо взаємостосунків між олігархами та українським суспільством й державою, що б привело Україну до незворотних змін на краще. Але, знову ж таки, для цього потрібно мати сильний стержень та політичну волю – дві особистісні якості, не притаманні Ющенку. Через п'ять років після Майдану відокремлення бізнесу та політики в Україні немає досі – ні "бандитам – тюрми", ні амністії.
Відповіді Ющенка на "Радіо "Свобода" також не прояснили, чому він по-волюнтаристськи видавав державні відзнаки та нагороди бандитам. Чому він відзначив Потебенька, Ахметова, Колеснікова, Ківалова та багатьох інших? Чи це було ющенковими зобов'язаннями та безперечним доказом того, що він зрадив Майдан?
Звинувачення у бік конституційних змін виглядають як жалюгідні виправдовування, і вони просто не сприймаються серйозно. Американський експерт з питань України, один із останніх прихильників Ющенка на Заході, написав мені наступне після того, як прочитав інтерв'ю на "Радіо "Свобода": "Це жалюгідно... і не має значення, кого обрали, вони будуть зневажати його та ігнорувати... він вже політично закінчений... та морально вихолощений". Інший американський експерт у відгуці на це ж інтерв'ю також зазначив: "Він жалюгідний".
У той час, коли президентський конституційний лад зразка 1996 року все це був у силі – у вересні 2005 року – Ющенко "відродив" Януковича, підписавши з ним меморандум та амністувавши тих, хто організовував та здійснював фальсифікації виборів. За місяць по тому близький союзник Ющенка – Юрій Єхануров, який за Кучми очолював приватизацію, зібрав на круглий стіл олігархів, де їх назвали "національними буржуазією України". Лідер "Нашої України" та прем'єр-міністр Єхануров привів РосУкрЕнерго в Україну через договір про газопостачання у січні 2006 року, і це принесло мільярди доларів для корумпування української політики.
Конституція зразка 2006 року не настільки обмежила повноваження Ющенка, як він про це заявляє у інтерв'ю. Ющенко завжди контролював Генеральну прокуратуру і поставив там двох "динозаврів" (Піскуна та Медведька), які ніколи не виконуватимуть вимоги Майдану. Ющенко завжди контролював СБУ, яку швидше за все міг би використовувати для боротьби з корупцією, а не як істориків-дослідників. Ющенко продовжував контролювати міністерства внутрішніх справ та юстиції під час трьох із останніх чотирьох урядів через квоту "Нашої України". Він також завжди контролював губернаторів, але використовував їх для боротьби з корупцією значно менше, аніж для боротьби з урядом.
Зрештою, Ющенко неправильно використовував потужності Ради національної безпеки та оборони (РНБО) у якості альтернативного уряду, а не як інструмент для захисту внутрішньої та зовнішньої безпеки України. Він призначив чотирьох некомпетентних секретарів РНБО (Порошенка, Кінаха, Плюща та Богатирьову), і всі вони були проти позиції "бандитам – тюрми", й виглядали дуже слабкими у порівнянні із Горбуліним та Марчуком, які очолювали РНБО за часів Кучми.
Причиною того, чому ж Ющенко не втілив у життя "бандитам – тюрми", було те ж саме, чому він не зміг покарати організаторів фальсифікацій під час виборів та організаторів вбивства Георгія Гонгадзе – це відсутність у нього політичної волі, відсутність лідерських якостей та зарозуміле й цинічне ставлення до українських виборців і громадян.
На щастя, цієї неділі українські виборці матимуть нагоду сказати Ющенку те, що вони думають про нього і про його тотальну зраду Майдану.
