Російський фактор як "уявний супротивник" під час українських виборів 2010 року

Тарас Кузьо

Російський фактор у цьогорічних президентських виборах є "уявним супротивником" і набагато менш значимим, ніж п'ять років тому, коли російські політтехнологи відкрито працювали на одного із кандидатів (Віктора Януковича), і коли Росія намагалася отруїти кандидата від опозиції (Віктора Ющенка), а також коли президент Росії відвідував Україну напередодні першого та другого турів голосування, щоб підтримати Януковича. Путін привітав Януковича з його "перемогою" лише через два дні п

ісля другого туру – за день до того, як Центральна виборча комісія оголосила офіційні результати.

Михайло Касьянов, який зараз у опозиції, але в ті часи був союзником Путіна, описував Помаранчеву революцію, під час якої сталася поразка Януковича та перемога Ющенка, як найбільший "прокол" президента Путіна (www.glavred.info, 11 січня). Російський фактор через п'ять років вже не є настільки "прямим" втручанням. Він також є менш важливим і, таким чином, занадто перебільшеним окремими українськими кандидатами, зокрема чинним президентом Ющенком, який зі своїм незначним рейтингом бореться за своє політичне життя.

Ющенко неодноразово таврував як "московську коаліцію" двох лідерів перегонів – прем'єр-міністра Юлію Тимошенко та лідера Партії регіонів Віктора Януковича, які можуть пройти у другий тур, що відбудеться 7 лютого.

Ющенківська антиросійська платформа буде мати зворотній ефект через три причини.

Преш за все, його завжди будуть осуджувати у порівнянні із його попередником Леонідом Кравчуком під час виборів 1994 року, який програв із результатом у 44% Леоніду Кучмі, який набрав 52%. Під час виборів 2010 року Ющенко навіть не потрапить у другий тур.

По-друге, українські опитування громадської думки показують, що 80% українців прагнуть хороших взаємостосунків ї Росією, і не бачать протиріччя між вступом України у Європу та підтримку цих добрих взаємин. Будь-який кандидат, який проводить компанію на антиросійській платформі – ніколи не буде обраний в Україні.

По-третє, компанія Ющенка є відступом від патріотизму (як у 2004 році) до націоналізму (у 2010 році), що скоротило його привабливість у середовищі виборців Галичини в порівнянні з тим, що він мав п'ять років тому, коли охопив Захід та Центр.

Ющенко зосередився на щоденних атаках на Тимошенко, і в той же час повністю "ігнорує" Януковича, і однією із тем були її начеб-то тісні робочі взаємостосунки з Путіним. Ющенко заявив, що заклики президента Дмитра Мєдвєдєва представляють собою непряму підтримку Тимошенко.

Партія "Єдина Росія" (ЄР) визнала Януковича своїм кандидатом-фаворитом, і передумовою для цього було те, що вона уклала угоду про співпрацю з Партією регіонів ще у 2005 році. "Ми вважаємо, що Партія регіонів представляє в основному російськомовного виборця України, що живе на сході, півдні та в центрі країни. Це все люди, які відчувають до Росії симпатію і хочуть розвитку російсько-українських відносин", – сказав депутат від ЄР Костянтин Затулін ("Українська правда", 25 грудня 2009 року).

Партія "Батьківщина" Тимошенко співпрацює тільки із центристсько-правої Європейської народної партії у Європейському парламенті і є найбільш активною українською партією на рівні Страсбургу-Брюссель.

Ющенкова "Наша Україна" також є членом Європейської народної партії, але він сам фактично є персоною "нон грата" з 2008 року, коли лідери ЄНП неодноразово критикували його за спроби підірвати діяльність уряду Тимошенко. Тимошенко – не Ющенко – відвідала Конгрес ЄНП у Бонні 7 грудня 2009 року, де її було представлено як "майбутнього президента України".

Ющенко використовує російський фактор проти Тимошенко з трьох причин.

Першим стало звинувачення, що вона буде продовжувати термін базування Чорноморського флоту у Севастополі на невизначений термін – і це безпідставні звинувачення, оскільки із головних кандидатів лише Янукович, Сергій Тігіпко та лідер комуністичної партії Петро Симоненко підтримують цей крок. Крім того, новообраний президент не зможе в односторонньому порядку продовжити подальше орендування після 2017 року, оскільки це потребуватиме схвалення конституційною більшістю парламенту та внесення змін у Конституцію, що не заборонятиме розташування іноземних військових баз.

Друге звинувачення стверджує, що Тимошенко буде продавати українські газопроводи, і це знову смішні звинувачення. У лютому 2007 року Тимошенко мобілізувала 430 (із 450) депутатів для голосування за законопроект, який забороняє будь-які форми передачі трубопроводів. У березні 2009 року Тимошенко підписала угоду з ЄС щодо модернізації трубопроводів, без залучення Росії, що призвело до бурхливих протестів з боку Путіна. Газовий консорціум з Росією підтримують лише четверо кандидатів: Янукович, Тігіпко, Симоненко та Арсеній Яценюк.

Третє твердження, що Тимошенко відмовилася від членства у НАТО – знову не відповідає дійсності, оскільки ніхто із 18 кандидатів, втому числі й Ющенка, не включили НАТО у свої передвиборчі програми 2010 року. Членство у НАТО відкинуте на задній план, оскільки за президентства Ющенка рівень його підтримки не збільшився, а Віктор Ющенко взяв для себе за вищий пріоритет заблокувати повернення Тимошенко на посаду прем'єр-міністра у 2006 році, а не використати єдиний реальний шанс України, щоб отримати План дій щодо членства. Втома від України зростає у Європі та США з 2007 року, і в той же час адміністрація Обами не проводить розширення НАТО у тих же обсягах, як це робила адміністрація Джорджа Буша.

У команді Тимошенко є прихильники НАТО, і високий рівень співробітництва з НАТО за часів Кучми може бути відновлений при обранні Тимошенко. Якщо ж оберуть Януковича, то членство у НАТО стане мертвим питанням і співпраця буде скорочуватися у порівнянні з ерою Кучми.

Кульмінацією того, як з російського фактору робили "уявного противника", стала остання прес-конференція Ющенка, яка була переповнена антитимошенківськими тирадами. Під час прес-конференції Ющенко підняв документи кримінальної справи, сфабрикованої Путіним та Кучмою проти Тимошенко після кучмогейту, щоб підірвати її як лідера опозиції.

Кучма ніколи не досягав успіху в тому, щоб бути караючо-звинувачувальним мечем, і більше того, Тимошенко стала єдиним представником української еліти, кого коли-небудь було ув'язнено – у лютому 2001 року (дивись http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/ de мою статтю "Російський президент простягнув руку допомоги українським колегам у боротьбі проти опозиції", RFERL,15 серпня 2002 року).

Ющенко заявляє, що "московська коаліція" (Тимошенко і Янукович) нічим не відрізняються, і закликає "патріотів України" не голосувати у другому турі. Результати виборів, таким чином, будуть залежати від того, чи "помаранчеві виборці" дослухаються до Ющенкових порад.

Зважання на заклики Ющенка може спричинити зниження явки на вибори у Західній Україні та забезпечити обрання Януковича (та можливості для Ющенка стати прем'єр-міністром). Якщо ж вони проігнорують Ющенкові поради – то наступним президентом України буде обрана Тимошенко.

http://www.jamestown.org/programs/edm/