Енергетична безпека ЄС залежатиме від того, чи оберуть президентом Тимошенко
Александрос Петерсен,
22 січня 2010 року
Радіо "Вільна Європа"
Впродовж цієї зими в Україні не було кризи, пов'язаної із природнім газом, але ж президентські вибори в країні ще не закінчилися. Результати майбутнього другого туру голосування, який відбудеться 7 лютого, визначать, коли припиняться газові кризи і, у більш широкій перспективі – визначатимуть майбутнє енергопостачання Європи.
Фінальний раунд відбудеться між двома політичними конкурентами Ющенка: прем'єр-міністром Юлією Тимошенко та колишнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем.
Здоровий глузд підказує: якщо Янукович – людина Росії під час виборів 2004 року, вийде цього разу на перше місце, то тиск Москви на Київ через сплату рахунків "Газпрому" зменшиться. Нагородою для керівництва України стануть особливі взаємостосунки з Росією, а не членство у НАТО та ЄС, реформи буде відкладено на задній план, і непрозора, корупційна практика у енергетичному секторі України буде продовжуватися, приносячи вигоду пов'язаним з урядом олігархам як в Україні, так і в Росії. Таке геополітичне та управлінське "перезавантаження" буде означати, що кремлівське керівництво "Гапзпрому" більше не буде намагатися використовувати енергетику як зброєю проти України. І, таким чином, споживачі ЄС не будуть відчувати відключень постачання природного газу на своєму кінці газопроводу.
Але 2010 рік – це не 2004. Тимошенко. Відома своєю косою та політичними м'язами, Тимошенко спочатку була помаранчевим союзником Ющенка, але вийшла із цієї коаліції, щоб розвинути свій імідж як компромісного прагматика, який має особливий досвід роботи у галузі енергетики.
Цей імідж став у нагоді в листопаді, коли Тимошенко як прем'єр-міністр досягла домовленостей з Путіним щодо реформування та регулювання взаємостосунків між Україною та Росією у секторі енергетики. Під час цього процесу вона зменшила ймовірність відключення газу у 2010 році та отримала за це велике схвалення як з боку Брюсселю, так і з боку Москви. Ці домовленості можуть бути зруйновані після 7 лютого, залежно від примх "Газпрому". Але це – найближчі до стабільності енергетичні відносини з усіх тих, які обидві країни мали впродовж останніх шести років. І Тимошенко показала, що вона може на практиці вести переговори з Путіним. Чого не можна сказати про Януковича, оскільки він багато чим зобов'язаний своїм російським покровителям.
Більш важливим є те, що враховуючи її політичне минуле, Тимошенко, швидше за все, є єдиним керівником в Україні, який може по-хорошому вести переговори з Путіним, а також виконувати свої обіцянки щодо впровадження підтримуваної ЄС реформи енергетичного сектору, зокрема, щодо залучення західних компаній до управління транзитною системою в країні.
Функціональні зв'язки між Києвом та Москвою, а також збільшення прозорості в українському енергетичному секторі – є тим найбільш безпосереднім поєднанням всього, необхідного для уникнення газових криз у майбутньому. Непрозорість у енергетиці та неврівноваженість управлінських взаємостосунків, які будуть характеризувати президентство Януковича, швидше за все, будуть породжувати такі політичні та ділові суперечки в Україні, які формували передумови останніх трьох відключень газу. І, поміж усього іншого, за подібної кризи найменш ймовірним є те, що Янукович прислухається до рекомендацій Брюсселю.
Таким чином, перемога Тимошенко 7 лютого якнайкраще забезпечуватиме енергетичну безпеку ЄС впродовж цієї та наступних зим. Довгострокова енергетична безпека ЄС може бути досягнута лише за комплексних та всеохоплюючих політичних та економічних реформ в Україні – таких, яких можна досягти лише за умов членства у ЄС. Із втратою можливостей, наданих Помаранчевою революцією, будь-який наступний президент України повинен буде бачити чіткі заохочення з боку країн – членів ЄС, щоб узгоджено докладати зусилля, необхідні для приєднання до цього клубу.
Александрос Петерсен, старший науковий співробітник Євразійського центру у Атлантичні раді, Вашингтон.
Погляди, викладені у даному коментарі, є авторською точкою зору та не обов'язково співпадають із позицією RFE/RL
