Тимошенко і Янукович: два різні світогляди
Найбільшим міфом на виборах 2010 року стало те, що між двома головними кандидатами в президенти, лідером Партії регіонів Віктором Януковичем і Прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко, немає різниці. Насправді між ними є набагато більше відмінного, ніж подібного, особливо в області корупції, відносинах між великим бізнесом і політикою та зовнішньою політикою.
Представники великого бізнесу є у кожній фракції в українському парламенті – в тому числі, за іронією долі, й у партії комуністів. Дійсно, дві маленькі фракції (Блок Володимира Литвина і комуністи), які разом налічують 50 депутатів, голосують за наймом. Як показують два голосування за відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка минулого тижня, обидві фракції були куплені Партією регіонів.
Великий бізнес і олігархи не контролюють і не сприяють Тимошенко чи її однойменній фракції – на відміну від Партії Регіонів. Тимошенко є незалежним політиком, Янукович – ні.
Його слабкі інтелектуальні дані, тягар 26 великих ляпів у його політичній кар'єрі (як докладно викладено в "Українській правді" від 29 січня), залежність від олігархів і його керівництво найбільш соціально популістської української партії – все це є свідченням відсутності його незалежності. У разі обрання президентом Янукович буде маріонеткою, Тимошенко – не буде.
За іронією долі, Янукович один єдиний раз показав себе незалежним політиком у 2006-2009 р.р., коли Партія регіонів взяла на себе газове лобі "РосУкрЕнерго" (РУЕ). Це був єдиний випадок в його політичній кар'єрі, коли він мав фінансову базу, не залежну від олігархів.
Не дивно, що Янукович має зовсім іншу енергетичну політику, ніж Тимошенко. Він підтримує повернення непрозорого РУЕ, та повернення до субсидійованих цін на газ епохи Кучми в обмін на геополітичні поступки для Росії. В результаті Росія візьме участь у газовому консорціумі і Україна піде шляхом "Білоруської моделі", віддавши 50 відсотків газопроводу у власність Росії.
Янукович також сказав, що він перегляне контракт на постачання газу 2009 року і тим самим спричинить нестабільність у газових відносинах Росії, України та Європейського Союзу. ЄС і Тимошенко виступають проти перегляду контракту, оскільки це призведе до нової газової кризи.
У всіх цих сферах політики Тимошенко має протилежні погляди.
Вона є найзапеклішим ворогом енергетичної корупції в Україні, адже вона боролася з корупцією впродовж десяти років і потрапила у в'язницю за свою рішучість у боротьбі з цим злом. У 1999-2001 р.р. при уряді Віктора Ющенка Тимошенко повернула $ 4 млрд, вкрадених олігархами, і виплатила заробітні плати та пенсії. Зайве говорити, що кредит на це отримав Ющенко, коли, власне, кредит мала б отримати Тимошенко.
Янукович може повернути таку орендну плату за енергію в українську політику, яка піде на користь елітам його партії, але не населенню. Подейкують, що лобіст РУЕ Сергій Льовочкін стане головою секретаріату президента у випадку обрання Януковича. Обрання Януковича президентом призведе до політичної нестабільності, тому що він домагатиметься дострокових виборів, а також триватиме корупція державних інституцій і, отже, суспільство припине їм довіряти.
Янукович також підтримує політику, яка підірве відносини України з МВФ. Він заявив про свою опозицію до умов 2008 року, угоди Stand-By про надання кредиту в 16,4 млрд. доларів, яку Партія регіонів підірвала, коли Янукович ініціював закон про підвищення зарплат і пенсій, який порушив бюджет, погоджений з МВФ. Уряд Тимошенко і БЮТ були активними прихильниками дотримання угоди Stand-By.
Партія регіонів підтримує сепаратизм в Грузії та Україні, даючи кошти регіональним силам в Криму та на Закарпатті. Блок "За Януковича!" в Кримській Верховній Раді об'єднує Партію регіонів і дві російські екстремістські партії. Вони, в свою чергу, працюють з комуністами і націонал-більшовицькою Прогресивною Соціалістичною партією, що дозволило Кримській Верховній Раді підтримати резолюцію про визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії у вересні 2008 року.
Президент Кучма був бичем для кримських сепаратистів і зупинив їх у середині 90-х, коли він наклав заборону на Кримський інститут президента, вилучивши їх таким чином з політичного життя. Янукович повернув російських екстремістів і віддав їм частину місць у блоці "За Януковича!" у Кримській Верховній Раді та кримських місцевих радах.
Колишній начальник генерального штабу Ющенка Віктор Балога керує виборчою кампанією Януковича на Закарпатті в обмін на посаду губернатора, якщо Янукович буде обраний президентом.
Балога є майстром фальсифікації виборів – на виборах 2007 року він забезпечив блоку "Наша Україна-Народна Самооборона" (НУНС) тільки одне перше місце на Закарпатті, своїй партії "Єдиний центр" – друге місце в березні 2009 р. на виборах до Тернопільської обласної ради, а зовсім недавно, Янукович посів чільне місце в першому турі президентських виборів тільки в одній західній області України – Закарпатті. "Єдиний центр" – партія у фракції НУ-НС, що підтримує Януковича, проголосувала разом з Петром Ющенком за звільнення Луценка.
Тимошенко протягом десяти років протистояла махінаціям на виборах і виступала на підтримку демократичних свобод – руху "Україна без Кучми" і протестам 2000-2003 років "Повстань, Україно!", а кульмінацією стала Помаранчева революція у 2004 році. Вона завжди вимагала, щоб причетним до фальсифікації результатів виборів були пред'явлені кримінальні звинувачення.
В області зовнішньої політики різниця між двома кандидатами ще більш контрастніша, оскільки Янукович є набагато більш про-російським, ніж коли-небудь був Леонід Кучма. Президент Кучма разом з урядом Януковича двічі намагалися отримати План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО у 2002 і 2004 роках в Празі та Стамбулі.
У січні 2008 року Тимошенко підписала разом з президентом Ющенком і спікером парламенту Арсенієм Яценюком лист до НАТО з проханням надати ПДЧ. У Блоці Тимошенко є багато прихильників Північно-атлантичного Альянсу, серед яких голова Руху та колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк і Андрій Шкіль.
Янукович завжди висловлював свою незгоду з ПДЧ, а його союзники, кримські екстремісти і Партія регіонів, здійснили антиамериканські і анти-натівські протести, які перервали спільні військові маневри, починаючи з 2005 року. Військові маневри проходили без будь-яких перебоїв протягом усього президентства Кучми.
Янукович є загрозою не тільки для членства України в НАТО, яке для нього знаходиться на задньому плані, але й для високих рівнів військового співробітництва в рамках НАТО "Партнерство заради миру", яке є вкрай важливим в дерадянізації та модернізації українських збройних сил.
Відносини між Києвом і Брюсселем так і не відновляться за президентства Януковича – і не тільки тому, що Брюссель пам'ятає його взуття зі страусиної і крокодилової шкіри, яке він носив під час свого візиту 2006 року. Януковича ніколи не хвилювало лобіювання своїх інтересів чи інтересів Партії регіонів в Брюсселі – на відміну від Тимошенко і Партії "Батьківщина".
Партія регіонів має п'ятирічний договір про співпрацю з партією "Єдина Росія", на чолі якої стоїть прем'єр-міністр Володимир Путін – але домовленості про співпрацю з бодай однією політичною групою в Європейському парламенті ПР не має. Партія "Батьківщина" – найактивніша українська партія в Європейському парламенті і постійний член найбільшої партії в Європі – Європейської народної партії (ЄНП). ЄНП схвалила кандидатуру Тимошенко і закликала демократичні сили підтримати її в другому турі виборів.
З точки зору схвалення політики доброзичливої Росії Янукович дуже відрізняється від Тимошенко і це пояснює той факт, чому російська еліта, партія "Єдина Росія" і російська громадськість підтримали його на виборах 2010 року. Російський фонд "Громадська думка" оприлюднив результати опитування, згідно з яким 53 відсотків росіян вважають, що Янукович буде обраний наступним президентом України, і лише 14 відсотків очікують, що тріумфуватиме Тимошенко (Kyiv Post, 28 січня). 47 відсотків вважають, що відносини з Україною покращаться, якщо президентом стане Янукович, у той час як лише 8 відсотків очікують того ж від президентства Тимошенко.
Янукович втілюватиме в життя політику, яку сповідує Росія: надання російській мові статусу другої державної мови, перетворення Севастополя в постійну базу Чорного флоту, вступ до єдиного економічного простору митного союзу і організації колективної безпеки СНД. Якщо додати до цього підтримку Януковичем газового консорціуму і сепаратизму в Грузії, то можна зрозуміти, чому наведене вище опитування дає таку правдиву картину, що саме Янукович, а не Тимошенко, є улюбленим кандидатом Москви. Тимошенко виступає проти вищезазначеної внутрішньої і зовнішньої політики, яку сповідує Янукович.
Відмінності – є, і вони – дуже великі.
