Українська пошматована опозиція
Протягом чотирьох років, починаючи від опублікування секретних плівок, зроблених президентським охоронцем, у листопаді 2000 року, згідно з якими Президент Леонід Кучма, спікер парламенту та органи безпеки були причетними до викрадення та вбивства опозиційного журналіста, і закінчуючи 17-денною Помаранчевою революцією, українська опозиція зуміла мобілізуватися, наростити м'язи та вдосконалити власну тактику заради того, щоб перемогти владного кандидата у президенти, тодішнього Прем'єр-Міністра Віктора Януковича.
Перевівши годинник на п'ять років уперед, повз великою мірою змарнований президентський термін Віктора Ющенка, ми стаємо свідками перемоги на виборах, описаних міжнародними організаціями як вільні, дискредитованого кандидата 2004 року, лідера Партії регіонів Януковича. Ющенко, герой Помаранчевої революції, отримує лише 5% голосів, куди менше, ніж 44% чинного на той час Президента Леоніда Кравчука у 1994 році. І Ющенко, і Кравчук обіймали посаду лише один термін.
Кучма, будучи сильно ослаблений після обнародування його причетності до вбивства Георгія Гонгадзе 2000 року, продовжив перебувати на посаді увесь другий термін. Занепокоєння з приводу його авторитарних схильностей вийшло на поверхню лише під час цього другого терміну (1999-2004 роки). У цьому відношенні президентство Кучми різнилося від президентства Януковича, який уже за два місця власного перебування на цій посаді викликав обурення зосередженням влади у своїх руках та бажанням повторно нав'язати Україні "донецьку модель", що сильно нагадує вузол "бізнес-політика-уряд" російського Прем'єр-Міністра Владіміра Путіна.
Не пройшло й одного місяця з часу обрання Януковича президентом у лютому, як нова команда знову була звинувачена у відступі від демократії, а рішення Конституційного Суду від 8 квітня, яке схвалило формування коаліції фракціями та індивідуальними депутатами, було названо опозицією "державним переворотом".
Чи здатна опозиція ще раз стати на заваді дрейфу в бік авторитаризму, як вона зробила це в часи правління Кучми?
......
Сьогодні ситуація інша. Позбувшись ілюзій внаслідок п'ятирічного президентського терміну Ющенка та конфліктів між колишніми "помаранчевими" союзниками, багато молодих українців втратили інтерес до політики.
Нещодавнє рішення Конституційного Суду, що легалізувало правлячу коаліцію, усунуло можливість проведення виборів восени цього року. Таким чином, до наступних парламентських виборів у вересні 2012 року опозиція має два роки для того, щоб мобілізувати власні сили, спланувати та розробити нову тактику та стратегію.
Парламент 2012 року буде кардинально відмінним від двох парламентів, обраних після Помаранчевої революції у 2006 і 2007 роках. Після 2012 року в парламенті вже не буде КПУ, Блоку Литвина та правоцентристських блоків на зразок НУНС. Партія регіонів та БЮТ знову будуть змагатися за перше-друге місця, за ними будуть слідувати нові ліберальні сили (Яценюк, Тігіпко), а націоналістичні сили (Ющенко, Тягнибок), можливо, увійдуть до парламенту, зайнявши останні місця.
Commentary
Ukraine's Fractured Opposition
By Taras Kuzio
Radio Free Europe-Radio Liberty, April 16, 2010
http://www.rferl.org/content/Ukraines_Fractured_Opposition/2015668.html