Назад до радянської національної ідентичності

Як і передбачало було призначено нового директора Українського інституту національної пам'яті, який у 2005 році створив тодішній Президент Віктор Ющенко. Як уже стало звичною практикою, цю посаду було віддано особі з Донецьку, історику Валерію Солдатенку. Протягом 1976-1984 років він працював старшим науковим співробітником в Інституті історії партії при ЦК Комуністичної партії України. Цей інститут був філіалом Інституту марксизму-ленінізму при ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу.





Це призначення цілком узгоджується із загальним ідеологічним напрямком повернення до радянської національної ідентичності команди Віктора Януковича. У своєму щорічному зверненні до народу з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Президент Янукович зауважив, що радянський період створив передумови для української державності. "Двадцять років тому, прийнявши Декларацію про державний суверенітет України, наша держава зробила рішучий крок до незалежності. Це було непросте рішення... І все ж вони проголосували за документ, що відкрив принципово нову сторінку в історії України", – намагався донести до українців Янукович.

Янукович також нагадав українцям: "Не забуваймо, що всі попередні спроби здобуття суверенітету завершувалися його втратою. Водночас слід пам'ятати, що у складі Радянського Союзу, навіть в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня незалежність була б неможливою".

Проте він забув додати, що американські штати завжди володіли більшими правами, ніж наділені нібито широкою автономією радянські республіки. Крім того, попри те, що 72 стаття конституції Радянського Союзу 1977 року містила положення про те, що "за кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР", будь-хто, хто намагався скористатися цим правом, потрапляв в довготермінове заслання до таборів ГУЛАГу.

Призначення та звернення Януковича свідчать про високий ступінь російського та радянського впливу в його команді.

Як відзначив один український політичний аналітик, між управлінськими моделями Леоніда Кучми та Януковича існують десять відмінностей, які свідчать про значно більшу схожість останньої моделі з моделлю Росії Владіміра Путіна (http://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/16/5226836/). Система "стравлювання" різних кланів один з одним, яку Кучма використовував, будучи при цьому арбітром, який стояв над ними, більше нагадує Росію часів Бориса Єльцина.

Політичний експерт Вадим Карасьов пояснив, що призначення Солдатенка призведе до того, що в Інституті "буде менше національної пам'яті, а більше інтернаціональної або радянської". Влада не може закрити Інститут, оскільки це призведе до "скандалу", і так само не може призначити його головою історика з націонал-демократичними поглядами, адже це призведе до того, що Інститут продовжить підтримувати розвиток українофільської історіографії, яка тісно асоціюється з Ющенком.

Таким чином, Солдатенка було призначено заради того, щоб "скоригувати" ідеологічну направленість Інституту. Єдина проблема полягає в тому, що команда Януковича не зможе створити цілісну модель національної ідентичності, якою можна було б замінити українофільську ідентичність, що домінувала в українській освітній політиці трьох попередніх українських президентів протягом останніх двадцяти років.

"Вона не може бути і проросійською, але не може бути й національною. Вона не хоче бути демократичною, але не може бути антидемократичною. Нинішню владу характеризує невизначеність", – сказав Карасьов.

Перед українською владою постала та сама дилема, з якою у свій час зіткнувся білоруський президент Олександр Лукашенко, коли він відмовився як від російської, так і від "націоналістичної" (тобто білорусофільської) історіографії. Єдиною альтернативою для Лукашенка було наголосити – так само, як зараз робить це Янукович – на важливості Радянського Союзу в розбудові білоруської нації. Обидва президенти намагаються прищепити радянський патріотизм своїм народам.

У випадку Януковича це можна також пояснити походженням представників його команди з Донбасу, де він був губернатором протягом 1997-2002 років. Донецьк є відносно новим містом, яке спочатку називалося Юзівка, а згодом – від 1924 до 1961 років – Сталіно. У Донецьку не було жодного університету до 1930-х років – на відміну від Харкова, в якому в 1804 році було засновано перший український університет і який був столицею радянської України до 1934 року. Донецьк, таким чином, є значно більшою мірою продуктом радянської епохи.

Соціологічне дослідження Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова виявило, що переважна більшість жителів Донбасу та Криму є носіями радянської ідентичності (не російської чи української). У Донецькій та Луганській областях (які разом утворюють Донбас) 430 вулиць названо в честь радянського лідера Владіміра Леніна – що є найвищим показником в Україні. 33 вулиці названо в честь лідера донецьких більшовиків-сепаратистів Артема.

Міністр освіти та науки Дмитро Табачник не матиме проблем із новою моделлю національної ідентичності Інституту національної пам'яті. У січні 2003 року тодішній Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань в першому уряді Януковича Табачник підписав указ уряду про святкування 85-ого дня народження українського комуністичного лідера Володимира Щербицького. Святкування складалося з дев'яти окремих подій (див. мою статтю тут: www.rferl.org/content/article/1344020.html).

У 2004 та 2009 роках український парламент голосував за відзначення 85-ої та 90-ої річниць створення українського комсомолу. У другому випадку за таке святкування проголосував 251 депутат.

Спадщина Радянського Союзу все ще тяжіє над Україною і в інших проявах.

Під час президентських виборів 2004 року виборчі штаби Януковича та Ющенка очолювали колишні комсомольці (члени Комуністичного союзу молоді): Сергій Тігіпко та Олександр Зінченко, відповідно. Наразі дехто бачить Тігіпка майбутнім лідером Партії регіонів, яку з часу її заснування у 2001 році очолювали Янукович та Микола Азаров (див. інтерв'ю екс-Міністра надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича в газеті "Сегодня": www.segodnya.ua/interview/14152972.html).

З обранням Януковича президентом українська історія завершила повне коло.