Вони брешуть!
Хто вони? Віктор Янукович і Сергій Тігіпко.
Чому? Тому що вони нічого не тямлять у перетвореннях, які здійснили посткомуністичні держави протягом останніх двадцяти років. Президентська система = Авторитаризм + Євразія
Президент Янукович був лідером Партії регіонів протягом 2003-2010 років, а Віце-прем'єр-міністр Тігіпко наразі очолює партію "Сильна Україна". Не дивно, що Янукович, маючи 60 років та сумнівну освіту, так мало знає і розуміє різні траєкторії розвитку, які обрали держави СНД і держави Східної Європи та Балтії – колишні країни соціалістичного табору.
Погляди Тігіпка стосовно необхідності повернення до президентської форми правління свідчать про те, що він не є ніяким "новим обличчям" української політики. Зрештою, "Сильна Україна" – це та сама "Трудова Україна", партія дніпропетровського клану, яка підтримувала Леоніда Кучму. Українці жартують, запитуючи, як Тігіпко може бути "новим обличчям", а Юлія Тимошенко "старим обличчям", якщо вони народилися в один рік (1960) і ввійшли до української політики теж в один рік (1998).
Янукович і Тігіпко обоє підтримували повернення України до президентської системи, використовуючи аргументи, які були дуже поширені в 1990-х роках: а саме, що концентрація влади необхідна для проведення реформ. Вони не розуміли, що президентська форма правління у випадку країн СНД є синонімом демократичної регресії, авторитаризму та невдалого реформування. До 1 жовтня цього року Україна була однією з двох країн СНД з парламентською системою.
Усі східноєвропейські та балтійські посткомуністичні країни, які здійснили найбільшу кількість успішних реформ і зуміли найбільше наблизитися до демократичного режиму та ринкової економіки, обрали парламентські системи. Відповідно, для посткомуністичних країн парламентаризм є синонімом більш глибоких реформ. Президентська система, у свою чергу, не сприяла реформам, а зазвичай призводила до стагнації, корупції та авторитаризму.
У 2008 році ірландський професор Роберт Ельджі та американський науковець Софія Моеструп упорядкували і видали працю під назвою "Напівпрезидентська форма правління в Центральній та Східній Європі". Ця книга містить проведені відомими спеціалістами дослідження посткомуністичного інституційного розвитку в Білорусі, Болгарії, Хорватії, Литві, Македонії, Молдові, Польщі, Румунії, Росії, Словаччині, Словенії та Україні. Ці дослідження підтверджують попередні напрацювання європейських науковців, що вказували на проблеми політичної системи, яку Україна унаслідувала з отриманням незалежності в 1991 році.
Книга Ельджі та Моеструп продемонструвала, що вплив президентської системи на демократичний транзит і демократичну консолідацію є негативним. У випадку Східної Європи це стосується президентських моделей влади, таких як Україна за часів Кучми – яку Україна нещодавно відновила.
Німецький дослідник і викладач "Києво-Могилянської академії" Андреас Умланд у 2008-2009 роках неодноразово попереджав про загрози повернення до президентської форми правління: http://hir.harvard.edu/print/averting-a-post-orange-disaster, http://www.opednews.com/articles/Ukraine-s-Window-of-Opport-by-Andreas-Umland-081220-37.html.
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології та давній опонент "помаранчевих" сил, визнав, що "українська система наближається до російської моделі влади" (Christian Science Monitor, 1 жовтня). Погребинський хоча би більш чесний, ніж Янукович і Тігіпко.
Президентська форма правління російського зразка закриє Україні дорогу в Європу і наблизить її політичну систему до найбільш поширеного в країнах СНД типу. Тому підтримка Віктором Пінчуком повернення до президентської моделі виглядає дуже цинічно, адже його організація "Yalta European Strategy" вже перестала відігравати будь-яку важливу роль.
Як я сказав на початку, вони брешуть.
