КДБ, СБУ і віртуальні націоналісти: ''Варта Руху'', СНПУ, ''Свобода'' (2)

http://www.taraskuzio.net/kgbdocuments.html

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4cc857662e546/

Цей блог є продовженням мого попереднього запису про "Папку 48" і містить відповіді блогерам та коментатором на Facebook.



Ніхто насправді не поставив під сумнів автентичність документів "Паки 48". І навіть зважаючи на всі звинувачення на моєму блозі, ніхто не висловив сумніву з приводу того, що в кінці 1980-х – на початку 1990-х років агенти КДБ проникли в львівську "Варту Руху". "Папка 48" засвідчила, що 20 агентів КДБ в чотирьох організаціях, які заснували Соціал-національну партію України (назва якої прив'язала український націоналізм до нацизму і таким чином дискредитувала його) в жовтні 1991 року, зайняли керівні посади в СНПУ та "Свободі".

Зокрема, ніхто не заперечив (і "Свобода" не відреагувала на ці важливі звинувачення) того, що документ засвідчив, що 20 (!) агентів проникли в СНПУ (яку заснували "Варта Руху" та три інші організації) та УНА-УНСО. Це означає, що КДБ контролював дві найбільш екстремістські націоналістичні організації з чотирьох існуючих у 1990-х роках – СНПУ (з її нацистською символікою та маршами з гаслами "Слава нації!") та УНА-УНСО.

Документи КДБ і наші джерела не вказують на те, що КДБ проник у ДСУ чи КУН, хоча до Сергія Жижка (який домігся виключення з КУНу Романа Зварича, який був засновником КУНу з нью-йоркського ОУН-б і згодом приєднався до "Руху") завжди ставилися з підозрою. Зварич намагався перетворити КУН на правоцентристську політичну партію європейського зразка. УНА-УНСО, ДСУ і КУН (після смерті її лідера Слави Стецько) більше не відіграють якої-небудь помітної ролі в українській політиці. Єдиною активною "націоналістичною" організацією наразі є "Свобода".

Олена Лен і Микола Рячук вказують на те, що в 1990 році "Варту Руху" очолив Юрій Криворучко; і справді, вони вказали на сайти, які свідчать про це (Вікіпедія й інші подібні сайти не можуть бути надійними джерелами, оскільки статті на них може писати будь-хто). Наразі ми перевіряємо всі джерела, які підтверджують цей факт.

Питання полягає в тому, чи "Криворучко" став лідером "Варти Руху" після відставки Дмитра Поїзда? Крім того, відповідно до наших перших контактів з цього питання, у той час "Криворучко" також очолював Спілку ветеранів Афганістану. В кінці 1991 року "Криворучко" став провідним членом СНПУ. Чи в кожній з цих організацій був один і той же Криворучко? Львівська Спілка ветеранів Афганістану була однією з чотирьох організацій, які заснували СНПУ.

Щодо Олега Тягнибока, то наші джерела пов'язують його з "Вартою Руху"; в той же час багато джерел змушують сумніватися в його офіційній біографії: зокрема, в тому, що він був лідером Студентського братства у Львові в 1990-1991 роках і брав участь у студентському страйку в Києві в 1990 році. Чи пам'ятає Тягнибока лідер студентського виступу Олесь Доній? Ніхто з учасників страйку не пам'ятає Тягнибока.

Найбільша проблема із Студентським братством полягає в тому, що в офіційній біографії Тягнибока стверджується, що він був лідером студентського страйку 1990 року. Усі пам'ятають Донія і Чемериса, проте ніхто не пам'ятає Тягнибока. Усе це потребує підтвердження.

Стосовно іншої частини історії, документи вказують на проникнення агентів КДБ в СНПУ з часу її заснування (ті ж агенти без сумніву і зараз лишаються в "Свободі"). СНПУ в 2004 році перейменували у "Свободу".

Українська Вікіпедія зазначає з цього приводу: "Партія заснована 13 жовтня 1991 року у Львові під назвою "Соціал-національна партія України" (СНПУ) представниками громадської організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації "Спадщина" (під головуванням Андрія Парубія), студентського братства Львова (на чолі з Олегом Тягнибоком) та Варти Руху (під керівництвом Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучко) ".

Якщо 20 провідних членів "Варти Руху", які проникли туди з КДБ, перейшли до СНПУ, яка, зрештою, утворила "Свободу" (на той час "агенти" були на п'ятнадцять років старшими), тоді "Свободі" і панові Тягнибоку слід поставити серйозні питання стосовно того, ким вони є насправді.