Призначення нового генерального прокурора свідчить про слабкість демократії та європейських стандартів

З того, кого президент призначає генеральним прокурором, можна зрозуміти, наскільки він переймається збереженням і посиленням верховенства права в країні. Особливо це стосується таких країн, як Україна, що мають президентську систему, в якій президент володіє монополією на подібні призначення. За дві декади незалежності України жоден з українських генеральних прокурорів не виявляв бажання європеїзувати принцип верховенства права чи позбавити його радянських пережитків.

Жоден із двох президентів-Вікторів – ні Ющенко, ні Янукович – не усвідомлював важливості посади генерального прокурора для втілення в життя верховенства права. До того ж, жоден із двох Вікторів не розумів, що забезпечення принципу верховенства права грає ключову роль для встановлення демократії, створення ринкової економіки, зменшення корупції, сприяння притоку прямих зовнішніх інвестицій та інтеграції в Європу.



Віктор Ющенко унаслідував Святослава Піскуна на посаді генерального прокурора внаслідок переговорів за круглим столом та парламентського компромісу 8 грудня 2004 року і тримав його одинадцять місяців – на місяць довше, ніж свого тодішнього союзника Юлію Тимошенко на посаді прем'єр-міністра. На виборах 2006 і 2007 років Піскун проходив до парламенту в складі Партії регіонів.

Наступник Піскуна Олександр Медведько – як і наступник останнього, Віктор Пшонка, – родом із Донбасу, і, на відміну від Піскуна, не намагався стати депутатом. Ні Піскун, ні Медведько, ні Пшонка не переймалися встановленням чи європеїзацією верховенства права. Дослідження німецької організації "Transparency International", яка спеціалізується на моніторингу корупції, у 2010 році показало, що після п'яти років перебування на посаді генерального прокурора панів Піскуна та Медведька Україна отримала найгіршу судову систему серед колишніх країн СРСР. Дослідження також засвідчило, що судова система України є найбільш корумпованою в світі. Цей жахливий висновок є результатом як призначення Медведька Ющенком, так і відсутності інтересу в Януковича якимось чином змінити ситуацію в цій сфері. Свідченням останнього стало призначення генеральним прокурором Віктора Пшонку.

За призначення Пшонки генеральним прокурором 4 листопада проголосувало 292 депутати штампувальної машини під назвою "парламент". Як не дивно, коаліцію "Стабільність і реформи" в цьому питанні підтримали також 36 опозиційних депутатів: 8 із БЮТ та 28 з "Нашої України". Опозиційні депутати Юрій Кармазін, Геннадій Москаль і Юрій Луценко висловили свою підтримку "професіоналові" Пшонці, а два перших проголосували за його призначення. Зі свого боку, голоси за Пшонку віддали усі 180 депутатів Партії регіонів та 26 – КПУ.

Можливо, усі ці 292 депутати повірили Пшонці, який чотирма днями пізніше розповів, що належить до тієї категорії прокурорів, яким притаманні "високі моральні стандарти та етична поведінка, професіоналізм і здатність брати на себе відповідальність...". Якщо призначення Пшонки є показником істинності прагнень України забезпечити верховенство права та інтегруватися в ЄС, тоді це справді є прикрою регресією у розвитку країни навіть у порівнянні з епохою Кучми. Чи справді в парламенті є всього лиш 156 проєвропейських депутатів, які відмовилися підтримати кандидатуру Пшонки?

Кар'єра Пшонки хитромудро переплетена з кар'єрою Януковича. Він почав сходження по владній драбині після призначення Януковича губернатором Донецької області в 1997 році. Пшонка, таким чином, є лояльним союзником Януковича і, згідно з даними ЗМІ, хрещеним батьком його сина, що сам Пшонка заперечує. Пшонка ніколи не буде розслідувати службові зловживання Януковича; а якщо президент перебуває над законом, то рівність усіх перед законом є міфом.

Пшонка, зокрема, сказав, що "президент об'єктивна людина, його девіз у житті – рівність всіх перед законом". У той же час, ця заява суперечить тому факту, що глава держави особисто керує кампанією, спрямованою на знищення головної української опозиційної сили, БЮТ. 6 листопада, через два дні після свого призначення, в інтерв'ю телеканалу "Інтер" Пшонка сказав, що він "як генпрокурор – член команди по виконанню всіх тих рішень, які приймає президент".

Таке зізнання вказує на те, що прокуратура не є незалежним від виконавчої гілки влади органом, а це порушує Конституцію, яка передбачає розподіл між виконавчою та судовою гілками влади. З генпрокурором Пшонкою немає ніяких шансів, що нинішнього президента притягнуть до відповідальності за приватизацію маєтку поблизу Києва (Межигір'я), покривання вбивства донецького журналіста Ігоря Александрова у 2001 році чи організацію виборчих фальсифікацій у Донецькій області в 1999 році та на виборах 2004 і 2010 років.

Швидкий "одобрямс" Пшонки в парламенті не дав змоги підняти питання про офіційне покривання вбивства Ігоря Александрова. Убивцею було визнано бездомного бродягу Юрія Вередюка, який помер внаслідок отруєння через два місяці після звільнення з в'язниці. Репортер Олег Єльцов, який займався цією справою, сказав, що "Пшонка не міг не знати, хто замовив убивство".

Александрова вбили за те, що він розслідував змову працівників донецьких правоохоронних служб та Артема Пшонки, сина Віктора Пшонки, який є депутатом від Партії регіонів з 2007 року, з представниками організованих злочинних угрупувань, що діяли в Краматорську і Слов'янську. Сьогодні Артем Пшонка входить до складу парламентського комітету з організованої злочинності та корупції – прямісінько як у "1984" Джорджа Орвелла. Александрова було вбито якраз напередодні того, як в ефір мала вийти програма про Артема Пшонку, в якій нібито було б показано його фотографію в обнімку з кримінальними босами. Ця справа дуже нагадує вбивство харківського журналіста Василя Климентьєва, який теж розслідував корупцію на високому рівні, у серпні 2010 року.

Ольга Пшонка, дружина нинішнього генпрокурора, є віце-президентом донецької Торгово-промислової палати. Її часто бачать разом із дружиною президента Людмилою Янукович під час їхніх відвідин церков. Брата генпрокурора Миколу Пшонку було нещодавно призначено суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Юрій Ударцов, заступник генпрокурора та головний прокурор міста Києва, також пов'язаний сімейними узами з Пшонками.

На думку представників партії "Батьківщина", Віктор Пшонка буде доводити свою лояльність президентові, координуючи кампанію зі знищення найбільшої української опозиційної сили, БЮТ, шляхом "політичного терору". Відповідно, прокуратура активізує розслідування у справі члена БЮТ Олександра Турчинова та союзника БЮТ, колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, які є основними мішенями кампанії.

Злиття організованої злочинності, політики, бізнесу та правоохоронних органів, яке випробовували ще коли Янукович був губернатором Донецької області, наразі розповсюджують на решту країни. Тому ті депутати, які підтримали призначення Пшонки, в тому числі 6 представників БЮТ (5 з яких були вигнані з фракції) і 28 "Нашої України", проголосували проти інтеграції України в Європу та за подальшу криміналізацію України.