Звинувачення проти Юлії Тимошенко є політично вмотивованими

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/taraskuzo/a30379

Те, чи була корупція в уряді Юлії Тимошенко 2007-2010 років – про що нібито свідчать жовтневий міжнародний "аудит", арешти членів Кабінету міністрів і кримінальні звинувачення проти Юлії Тимошенко – абсолютно неважливо.

Ці звинувачення, як стверджується в приведеній нижче заяві, є політично вмотивованими.

Дії влади вказують на два висновки.

По-перше, команда Януковича планує залишитися при владі на невизначений термін, використовуючи всі засоби у своєму розпорядженні, у тому числі нелегальні – у неї немає намірів віддавати владу. Переслідування Тимошенко та опозиції, утиски представників середнього бізнесу та національно свідомих українців вказують на те, що нинішня команда не боїться того, що "помаранчеві" сили можуть повернутися до влади та помститися їй. Відповідно, якщо представники команди Януковича не бояться того, що в майбутньому "помаранчеві" можуть відкрити кримінальні справи проти них і провести міжнародні аудити діяльності двох урядів Януковича,значить Янукович і компанія планують залишитися при владі назавжди.

По-друге, команда Януковича ніколи не інтегрує Україну в Європу, оскільки не сприймає всерйоз перспективу членства в ЄС. Владна команда демонтовує демократію, поховавши парламент 16 грудня, і встановлює авторитарний режим. При цьому її члени гадають, що ці кроки, включно з кампанією по знищенню головної опозиційної сили, буде проігноровано Брюсселем, а Україна отримає все, що хоче від ЄС (безвізовий режим, зону вільної торгівлі, угоду про асоціацію). Команда Януковича вважає, що може успішно поєднати путінізм і європейську інтеграцію – проте вона помиляється.

Вибіркові кримінальні переслідування є ознакою недемократичної влади

Україньска Гельсінська спілка з прав людини

Євген Захаров

Співголова

Харківська правозахисна група

2010-й рік відзначився активізацією гучних кримінальних переслідувань за злочини, вчинені з використанням посадового становища.

Українська Гельсінкська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група могли б вітати намагання влади боротися з корупцією, зловживаннями та безкарністю серед представників державного апарату.

Але в нас викликає занепокоєння той факт, що кримінальні переслідування стосуються виключно представників опозиційних політичних сил. Йдеться про порушені кримінальні справи проти Ю.Тимошенко, Б.Данилишина, Ю.Луценка та інших. У той же час за аналогічних обставин кримінальні справи щодо представників чинної влади не порушуються.

У деяких справах представникам опозиції інкримінуються дії, котрі зараз безкарно вчиняють представники чинної влади. Наприклад, в одній справі інкримінується неповернення застави, що була внесена під час приватизації Одеського припортового заводу, хоча ця застава не повернута до сьогоднішнього часу, за що несуть відповідальність посадовці, які зараз обіймають посаду.

За вкоріненої культури свавілля та зловживань, ігнорування закону та ручного керування, притаманної державній владі протягом багатьох років, вибіркове кримінальне переслідування виключно представників опозиції є фактично використанням кримінального судочинства для політичних цілей. Така практика суперечить демократичним цінностям, заснованим на рівності усіх перед законом, та підриває підвалини кримінального судочинства.

Особливо неприйнятно це виглядає на фоні безкарного побиття опозиційних народних депутатів у парламенті та намагання влади заблокувати роботу осередків опозиційних політичних партій.

Вибіркове застосування законодавства є характерним інструментом недемократичних режимів. Побоюючись поразки за чесної політичної конкуренції та політичної свободи, влада у таких країнах усуває опозиціонерів за допомогою кримінального переслідування. Це можна порівняти з вибірковою подачею новин, коли хтось вирішує, які новини поширювати, а які ні, що в кінцевому випадку призводить до відсутності повної інформації й викривлення уявлення про суспільні процеси.

Більше того, коли представники політичної сили, що отримали владу, на кожному кроці безкарно чинять незаконні дії, а їхні політичні опоненти піддаються за такі ж дії кримінальним переслідуванням, це не забезпечує справедливість, а встановлює диктатуру сили. Це також підриває будь-яку віру суспільства у чесність помислів влади та її прихильності до ідей верховенства права.

В умовах сталої судової системи та багаторічних судових традицій можна було б сподіватися на те, що суди стануть на заваді маніпуляції кримінальним процесом. Але судова реформа, проведена цього року, встановила істотну залежність суддів від політиків.

Фактично, Президент та більшість у парламенті, що зараз відносяться до однієї політичної сили, через Вищу раду юстиції мають можливість впливати на суддів. Цей орган влади відіграє ключову роль у призначенні та звільненні суддів, притягненні їх до дисциплінарної відповідальності.

Генеральний прокурор одразу після призначення заявив, що виконає будь-який наказ Президента. Його подальші висловлювання чітко показують його повну залежність від Президента.

Головою Вищого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено члена партії Регіонів, а його заступником – брата Генерального прокурора.

Усе це породжує обґрунтовані сумніви, що судовий процес у цих політичних справах відбудеться з дотриманням стандартів права на справедливий суд.

Президент постійно стверджує, що його метою є розбудова демократичної держави європейського зразка. Кращим доказом цим твердженням було би припинення переслідування політичної опозиції під машкарою боротьби із зловживаннями.

Українська Гельсінська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група закликають відмовитися від вибіркового кримінального переслідування та різкого звуження політичної свободи в країні.

Володимир Яворський

Виконавчий директор

Україньска Гельсінська спілка з прав людини

Євген Захаров

Співголова

Харківська правозахисна група