8 січня 2012, 09:22
Мотиль відповідає Колісниченку
Language Intolerance in Ukraine
http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/language-intolerance-ukraine
Таким чином, стан української мови в Україні є лише наполовину ідеальний. Для того, щоб стати по-справжньому європейським суспільством, а значить і ліберальним, терпимим й функціональним, треба сповідувати наступний підхід: частина населення, якій не вистачає знань українською мовою, повинна ці знання здобути; та частина, яка нетерпима до української, повинна здобути терпимість, а та частина, яка не бажає чути або говорити українською мовою з україномовними людьми, повинні набути готовність чути або говорити українською мовою з україномовними.
Кожен з президентів України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, і навіть Віктор Янукович насправді поводили себе відповідно до європейських принципів. Незалежно від їхньої особистої приватної мовної або культурної практики, всі вони вжили громадських зусиль, щоб бути ліберальним і терпимим саме таким чином, як описано вище. Переважна більшість націонал-демократів Україні також прийняли описану вище поведінку. Неліберальними і нетерпимими лінгвістично є лише політичні сили, які в принципі неліберальні і нетерпимі – це антиросійська партія Свобода, антиукраїнська комуністична партія, і антиукраїнські регіонали, як і більшість їхніх виборців. Неліберальні і нетерпимі україномовні становлять не більше 5 відсотків від загальної чисельності населення, у той час неліберальні і нетерпимі російськомовні, ймовірно, становлять близько 40 відсотків. Не дивно, що переважна більшість останніх зосереджено в регіональних вотчинах на півдні і сході країни.
Україну, таким чином, ще чекає довгий шлях, перш ніж вона буде втілювати європейські цінності й бути лінгвістично ліберальною, толерантною, і функціональною. Але такою вона може коли-небудь стати, якщо регіонали відмовляться від своїх фанатичних поглядів і стануть ліберальним і терпимим до української мови.