Економічний націоналізм Януковича є неправильною і анахронічною політикою для України: відповідь Тарасюку

Борис Тарасюк заявив, що Янукович, захищаючи свої фінансово-економічні інтереси, не дозволить Росії підпорядкувати Україну. "Тим більше він не має наміру бути в підпорядкуванні Росії – як в економічному, так і політичному", – вважає депутат (http://www.pravda.com.ua/news/2013/08/23/6996611/).

Тут виникає проблема і з Януковичем, і з опозицією.

По-перше, Янукович і компанія є економічними націоналістами, які не розуміють, що сучасний світ став глобалізованим. Зовнішня політика, яку ведуть Янукович і Партія регіонів, бентежить і Брюссель, і Москву, оскільки українське керівництво вважає, що Україна може "інтегруватися", не поступившись навіть одним відсотком власного суверенітету.

Подібні погляди має і Лукашенка з його "руки прочь от моего большого колгоспа". Тільки в Януковича це звучить як "руки прочь от моего большого Донбасса".

Такий підхід означає, що якщо ЄС у Вільнюсі підпише Угоду про асоціацію – в чому я дуже сумніваюсь – Янукович і його команда продовжуватимуть ігнорувати заклики європейців дотримуватися європейських цінностей.

По-друге, Янукович буде таким же економічним націоналістом по відношенню до ЄС, яким він є у стосунках із Росією. Таке ставлення, яке було поширене ще в часи Кучми, має катастрофічні наслідки для України, перешкоджаючи її модернізації та розвитку її економічного потенціалу. Українська економіка й досі за своїм обсягом сягає лише трьох чвертей економіки радянської України до 1989 р. Україна має найгірший бізнес-клімат і найвищі показники корупції в Європі, що призводить до процвітання рейдерства і малих обсягів іноземних інвестицій.

Українська економіка потребує президента й уряд, які б відкрили її перед світом (як у Грузії), мінімізували бюрократичну тяганину і допомогли іноземним інвесторам почуватися в Україні комфортно. Радянські типажі Янукович і Азаров ніколи не підуть цим шляхом, оскільки мають обмежений, провінційний світогляд, не мають освіти та зацікавлені лише в самозбагаченні. В умовах стагнуючої економіки це означає, що отримання статків відбувається не шляхом економічного зростання, а завдяки рейдерству та розкраданню бюджету.

По-третє, чи буде опозиція менш націоналістичною в питаннях економіки? Свобода, звісно, не буде, оскільки вона є націоналістичною партією, хоча й іншого ґатунку. "Батьківщина" й "УДАР" можуть бути меншими економічними націоналістами – зокрема якщо хто-небудь на кшталт Пинзеника стане прем'єр-міністром за президентства Кличка чи Яценюка. Однак економічний націоналізм так само присутній у лавах демократичної опозиції, як свідчить блокування ініціатив з видобутку сланцевого газу в Галичині.

Українська економіка, як написано у книзі, де я був співредактором і яку опублікувала Школа фундаментальних міжнародних відносин при Університеті Джонса Гопкінза, не здатна повністю реалізувати свій потенціал через таких як Янукович і Партія регіонів. Націоналізм і патріотизм повинні відігравати важливу роль у житті будь-якої країни, однак коли вони починають стримувати її економічний розвиток, вони стають анахронізмом. У випадку України вони є очевидною перешкодою на шляху до європейської інтеграції.

http://transatlantic.sais-jhu.edu/publications/books/Open_Ukraine/open-ukraine.html

З метою подолання радянської спадщини, модернізації країни та зростання стандартів життя більшості громадян Україна має стати – подібно до назви нашої книжки – "Відкритою Україною". Україна – так само як південна Італія (звідки родом моя матір), Ірландія, Іспанія і Португалія – не може позбутися своєї авторитарної і колоніальної спадщини без допомоги ЄС.

Янукович буде таким же економічним націоналістом по відношенню до ЄС, яким він є у стосунках із Росією. Тому він не є тим лідером, який зможе зробити Україну дійсно пострадянською.