Чому Юлія Тимошенко не повинна допомагати Віктору Януковичу
Останнім часом все частіше лунають думки, що Юлію Тимошенко відпустять на лікування до Німеччини. Під час візиту до Литви парламентського спікера Володимира Рибака повідомляли, що він сказав, що питання Тимошенко буде вирішено до жовтня. Сам він, однак, спростував цю інформацію після повернення до Києва. Цього тижня Євгенія Тимошенко повідомила, що її мати не отримувала пропозицій виїхати до Німеччини.
У цьому контексті варто звернути увагу на три важливі моменти.
По-перше, хоча Тимошенко погодилася відправитися до Німеччини, чому вона має приставати на цю пропозицію, якщо найбільше від цього виграє її "тюремник" – Президент Янукович? Перед тим, як погоджуватися з пропозицією влади, адвокати Тимошенко мають висунути вимогу щодо зняття з неї всіх звинувачень (у тому числі причетності до вбивства) і закриття справи, за якою її засудили в жовтні 2011 р. Такий комплекс дій дозволить виконати вимогу ЄС щодо припинення вибіркового правосуддя в Україні.
По-друге, намагаючись знайти шлях вирішити "проблему Тимошенко", Янукович не став більшим прибічником європейських цінностей. Він продовжує гратися у фантазію, що можна керувати своїм султанатом на євразійський зразок і одночасно підписати Угоду про асоціацію з ЄС, чиї ключові положення він так само ігноруватиме.
Існує вдосталь доказів євразійського стилю управління Януковича. Серед них – посилення цензури ЗМІ, застосування чорного піару проти "Української правди", фізичні напади на журналістів, намагання усунути Віталія Кличка від участі в президентських виборах 2015 р., застосування насилля та підкидання зброї в офіси громадських організацій (зокрема руху "Femen"), проведення недемократичних виборів 2012 р. і порушення права киян на вчасні вибори мера і міської ради.
По-третє, Янукович надає перевагу ЄС перед Митним союзом не внаслідок ідеологічно забарвленого бажання "повернутися до Європи" – як було у випадку східноєвропейських і балтійських країн у 1990-х рр. Його "європрагматизм" народився як результат розгубленості від неповаги з боку Владіміра Путіна та, як заявив сам Янукович минулого тижня, обману Москви стосовно виконання Харківських угод 2010 р.
В обмін на здачу Севастополя шляхом подовження терміну перебування в ньому Чорноморського флоту, відмову від мети членства в НАТО, яку підтримували три попередні президенти, та русифікацію державної політики національної ідентичності (наприклад, у питанні голодомору) Янукович не отримав знижку на російський газ, який продовжили продавати за формулою контракту 2009 р. З 2010 р. Україна платить найвищу ціну за російський газ у Європі, і лише минулого року почала імпортувати дешевший російський газ із Німеччини, Словаччини та Угорщини.
Якби Росія і Путін ставилися до Януковича по-іншому (що, зрозуміло, йшло б урозріз із характером їхньої поведінки по відношенню до своїх сусідів), український президент вочевидь орієнтував би свою зовнішню політику на Митний союз, як того бажає його електорат. Аж 40% українців в ході серпневого опитування заявили, що хотіли б, аби зараз існував СРСР. На сході України, де майже половина населення відчуває себе ближчою до Радянського Союзу, ніж до України, ця цифра становила 56%. Лише кожен третій мешканець базового електорального регіону Януковича – Донбасу – підтримує незалежність України.
Тому Тимошенко не варто допомагати Януковичу вибиратися із власноруч створеної скриньки Пандори, оскільки лікування Тимошенко за кордоном буде лише частковим виконанням вимог ЄС. Замість цього її треба випустити, звільнити від усіх існуючих кримінальних звинувачень і дозволити брати участь у виборах.
Будь-які половинчасті кроки продемонструють, що Янукович є євразійським лідером, якому немає місця в Європі.
