Передчуття 19 грудня
Янукович показово дразнить Європу у переддень самміту Україна-ЄС – мовляв, скільки вимог ви б не висували, а ми усе одно крутіше – Тимошенко не тільки не звільнимо, а навпаки додатково її арештуємо прямо у тюремній камері.
Але ця гра м'зами б'є не тільки по Тимошенко чи всій опозиції. Вона також б'є по мільйонах людей, які політикою узагалі не цікавляться. По тих, хто хоче вільно їздити до Європи, там навчатися, обмінюватися професійним досвідом, робити успішну кар'єру і просто бути сучасним та мобільним.
При цьому Президент настільки ж показово не виконує Закон про засади внутрішньоі та зовнішньоі політики України, стаття 11 якого чітко вказує на "забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі" як основну засаду зовнішньої політики.
Яка ж альтернатива? Так нас уже "ощасливили" – того ж 19 грудня кремлівський тандем Путін-Мєдвєдєв, звинувачений власними ж громадянами у фальсифікації виборів до Госдуми, із розпростертими обіймами чекає Януковича у Москві на самміті ЄврАзеС. Як сказав би грецький філософ Емпедокл – "подібне прагне подібного".
Але я не про філософію зараз, а про практику. Ще Винниченко сказав (а доля УНР це на практиці довела), що російський демократ закінчується там, де розпочинається українська незалежність. А зараз у Росії при владі далеко не демократи. Усі чотири партії, що пройшли до Госдуми на цих виборах, виступають за відновлення імперії, хіба що під різними назвами. Хтось це називає Союзним государством, як комуністи, а хтось Единым экономическим пространством, як Путін і Мєдвєдєв. Суть справи при цьому не змінюється: Україна мусить підкоритися і повернутися до лона "єдіной і нєдєлімой".
А чому б ні? На вітчизняному ТБ у серілах в кадрі кругом їхні двоголові орли, а не наш Тризуб, їхні "кадєти", а не наші "богунівці", на радіо їхній шансон, а не наші хіти, а при владі урядовці, які швидше язика зламають, ніж заговорять нашою мовою.Русифікація дітей – повним ходом, відповідальний – Табачник, закон про другу державну, будь ласка, уже у ВР і автори у низькому старті.
Одне тільки: а навіщо Кремлеві після реалізації свого сценарію інститут Президента в Україні як такий? Саме як інститут, як явище, як символ суверенітету та незалежності? У Москві на це питання у всі віки відповідь готова: не потрібен! Не потрібна сама українська держава, бо тільки її існування є перешкодою на шляху відновлення новітньої російськоі імперії на 1/6 земної суші.
Всі ці думки мають прямий стосунок до дня вибору 19 грудня. Або Євросоюз або Кремль – іншого не дано. Епоха "ходіння між крапельок" у світовій політиці завершується. Точніше, завершилася. Грати у наперстки із Євросоюзом не удасться. Та і не потрібно, не ефективно та принизливо для усіх нас.
Усі авторитарні правителі мають спільний недолік – вони зневажають свій народ. Зброя проти цього одна – не мовчати та не миритися. Бо те, що ніяк не хоче зрозуміти українська влада давно зрозумів український народ: загнати нас знову до кремлівського стійла уже нікому не вдасться. Януковичу слід пам'ятати про це. І після 19 грудня також.
