Захоплення зсередини
У теперішньому Кабінеті Міністрів працює маса суперлояльно налаштованих до Москви та її політики людей. Від Табачника до Азарова і закінчуючи Саламатіним. Перелік далеко неповний, бо для його повноти потрібно перерахувати ледь не весь склад Кабміну.
Дійсно, важко згадати за 20 років новітньої Незалежності уряд (і взагалі – владу) більш проросійські.
Тут тобі і ідейні українофоби зі стажем, і персони, які живуть більше у Росії, ніж в Україні та й просто – громадяни РФ. Фактичні звичайно ж, бо номінально вони десь встигли побрати українські паспорти, що при нормальній владі стало би предметом окремого розслідування.
Рішення та пропозиції влади також вражають своєю прокремлівською "простотою": русифікація дошкільноі освіти (не плутати із захистом прав нацменшин – нічого спільного) – будь ласка, російська мова як фактично друга державна – звичайно, геть українську музику з ефірів – "голосуємо", ГТС передати "Газпрому" – без питань, "но торг уместен!", відмовитися від будь-якої згадки у законах про НАТО – обов'язково, українські Лаври віддати Російській церкві – немає проблем і т.д. Дарма, що не все із цього дотепер реалізовано – зате які жести благонадійності у бік Кремля!
А що ж на виході із російського боку? Зневажливі заяви санлікаря оніщенка у бік України. Нібито з приводу сиру. Та і не цьому пішакові ці думки належать – його устами Путін дав меседж Януковичу.
Виникає питання: скільки ще саламатіних призначить Янукович, аби домогтися лояльності Кремля? Напевно, скільки скажуть. Однак лояльності усе одно не буде, бо політика "здачі" з боку України (Харківська угода і т.д.) спричинила політику зневаги з боку Москви. І нові російські "собиратели земель" не заспокояться, поки не отримають всю Україну, а не тільки освіту, безпеку, оборону тощо.
Враховуючи повний колапс також і на "західному фронті", вимальовується невтішна картина. На жаль, для нашої країни реально загрозлива. ЄС, Рада Європи, Держдеп Сполучених Штатів і навіть МВФ висловили неприйнятність політики політичних переслідувань. Однак Янукович вже давно не реагує на ці подразники і чергова спроба декриміналізаціі статей Тимошенко та Луценка щойно владою провалена.
"Гордіів вузол" зовнішніх та внутрішніх загроз – і в цьому випадку не тільки для влади – а для всієі України – невблаганно затягується. Його не можна розв'язати, його можна тільки розрубати, змінивши владу. Тому головне питання порядку денного – об'єднання зусиль опозиції, громадського сектору, правозахисників, усіх, кому із цією владою не по дорозі.
Режим насправді стрімко втрачає підтримку. На Сході і на Заході Європи, на Сході і на Заході України. Холодний розум і чіткий план дій дадуть перемогу народу. Особисто я у це вірю.
