Русский человек Азаров
З непідробним інтересом прочитав повний текст розмови на російському Першому каналі двох здавалося таких різних, майже протилежних, людей – Миколи Азарова і Володимира Познера. А виявляється, вони ж однодумці. Принаймні, у ставленні до України. Як до російськоі окраїни (це підкреслено імперське, в сучасній Росії вже офіційне – "на Украине!") та культурної провінції.
Я лишаю на совісті Познера всю тенденційність його запитань, позаяк розумію, що у Росії вже давно не єльцинська епоха і в пошані інші цінності, та й загалом давно відомо, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання.
Однак я укотре вражений "простотою" прем'єр-міністра Азарова. Звісно, можна привітати Росію із тим, що у місцевому – вибачте, прикметник "український" тут є недоречним - уряді працює стільки "русских людей", починаючи з самого прем'єр-міністра. І що вони так дбають про "20 млн (де Азаров узяв таку цифру?) русских", що мешкають в Україні та російську мову, якій у нас і так нічого не загрожує.
Але я не уявляю, щоб будь-який чинний російський міністр оголосив, що його Батьківщина – Україна і що він українська людина. Або щоб російський прем'єр Мєдвєдєв перейнявся долею 10 мільйонів українців, що живуть у Росії та запропонував зробити українську мову у Росії другою державною. Або хоча б регіональною – у Москві, Санкт-Петербурзі, Тюмені, Воронежі, Курську, Білгороді, Краснодарі і т.д.
Можливо Янукович чи Азаров запропонують зробити це Мєдвєдєву на сьогоднішніх перемовинах у Києві? Смішно, правда?
А може хоч хтось один із уряду "русского человека Азарова" нарешті висловиться на підтримку української мови? Ніхто і ніколи.
Можливо хтось у владі зрозуміє, що в основі української держави українська політична нація і її невід'ємні атрибути – суверенітет, територіальна цілісність, єдина державна мова і, неодмінно, – демократія? Питання риторичне.
Не обурюйтесь, шановний читачу, я і сам добре розумію абсурдність таких запитань до теперішньоі влади. І поставив їх тільки для того, аби ще раз наголосити: вирішення проблеми не у зверненні до влади, а у її зміні.
Хоча б тому, що народ і влада живуть у РІЗНИХ КРАЇНАХ.
