СОБОРНІСТЬ як УМОВА ВИЖИВАННЯ
Вперше Україна зустрічає День Соборності в умовах війни і терору, щедро експортованих Кремлем на Схід та Південь нашої землі. Російський тероризм і сьогодні вже зробив свою пекельну справу – 13 ні у чому не винних мирних людей убито на зупинці у Донецьку.
Рівно рік тому цей же терор забрав у нас вірменина Нігояна, білоруса Жизневського, українця Вербицького, які билися за свободу єдиної багатонаціональної країни.
На День Злуки ми завжди згадували святковий Софіївський Майдан січня 1919-го, Крути, Базар, бої з червоною і білою Москвою. Відсьогодні і назавжди у цей день в нашій пам'яті Донецький аеропорт, бої за Донбас, оборона Маріуполя, Іловайськ... І імена тисяч Героїв, які тепер і є Наша Соборність.
Відтепер 22 січня не просто день, коли на установах з'являлися Державні прапори. Бо тільки зараз багато із нас шкірою відчули запах крові і війни, тривогу за себе і своїх рідних і таку пекучу потребу Єдиної України. Соборність стала потребою життя – як їсти чи пити.
Ми, звісно, переможемо. Бо за нами правда – ми СВОЄ обороняємо. Воз'єднаємо Донбас і Крим. Піднімемо економіку. Винні за військові злочини будуть відповідати перед Міжнародним Трибуналом: Нюрнберг-2 проти військових злочинців неодмінно відбудеться.
А 22 січня мусить стати Днем вшанування Героїв Війни за Соборність. Справжньої Вітчизняної війни. Коли Соборність не назва мрії, а битва за свій дім і свою сім'ю.
