Не ''Іронією...'' однією
Вчора і сьогодні вийшло декілька "апокаліптичних" сюжетів на ТБ та блогів про"заборону Іронії судьби".
Для тих, хто не знає. Або свідомо не згадує. Парламент вже ЦЬОГО скликання ухвалив "Закон про захист інформаційного телерадіопростору України" (до речі, і депутат О. Гончаренко проголосував "за").
Згідно цього Закону СБУ вносить, а Мінкультури зобов'язане ОПРИЛЮДНИТИ список діячів культури, що становлять загрозу національній безпеці. Що нами і зроблено сьогодні вже вкотре і на підставі останніх подань СБУ.
Є великі актори, але якщо вони публічно висловлюють неповагу до нашої країни, то тим самим, у першу чергу, вони демонструють неповагу до свого українського глядача. Якого вони, унаслідок цього, неминуче і стрімко втрачають. Особливо серед молоді.
Разом з тим, є дійсно великі фільми великих режисерів, зняті у совєтську епоху, які при цьому є справжньою "антирадянською агітацією". Із-за теперішньої позиції одного-двох акторів, Держкіно по Закону має скасовувати прокатні посвідчення навіть для таких фільмів.
Однак депутати можуть внести поправки і не поширювати дію деяких норм, приміром, на фільми, що зняті до 24 серпня 1991 року.
Але головне ж не це. Головне – знімати СВОЄ кіно. Конкурентноспроможне і популярне. Уряд додатково збільшує цього року підтримку на виробництво українського кіно до 270 млн грн.
У парламенті лежить готовий проект Закону про державну підтримку кінематографії, підтриманий усією професійною телекіноспільнотою: його можна і треба голосувати бодай у першому читанні уже сьогодні!
Треба рухатись уперед, а не жити весь час колективною "Іронією судьби" і ностальгія мине, я вас запевняю)
