Монобільшість в Раді: що має зробити "Слуга народу"?

МОНОБІЛЬШІСТЬ – це не тільки грандіозні можливості, але й абсолютна відповідальність за долю країни. Можна довго аналізувати всі фактори, що склались в єдиний результат, але про успіхи можна швидко забувати, якщо не реалізовувати задумане.

Реформа органів правопорядку/безпеки/прокуратури:

1) реформа СБУ – створення класичної спецслужби, сконцентрованої на контррозвідці та боротьбі з тероризмом;

2) розробка концепції реформи кримінальної юстиції – ключова "дорожня карта" для змін у функціонуванні та взаємодії відповідних органів;

3) реформа прокуратури – розпочаті за Порошенка зміни закінчились на простому створенні органів прокурорського врядування і ще деяких моментах, цього явно не достатньо;

4) належний запуск ДБР – все очевидно, адже з таким "керівником" далеко не поїдеш;

5) точкові зміни в Кримінальний процесуальний кодекс – вичищення так званих "правок Лозового" і ще деякі моменти.

Антикорупційна реформа:

1) САП-НАБУ – зараз не буду давати оцінку тандему, вони ніби знаходять спільну мову, між тим ми вже розробили законопроект, що перезавантажує САП по адмінпосадам і надає в подальшому більше незалежності від Генпрокуратури;

2) перезапуск НАЗК – без коментарів, керівник Агенства навіть на Нацраду з питань антикорупції відмовився прийти. Результату взагалі немає за 3 роки повноцінного функціонування;

3) розробка нової Антикорупційної стратегії – ключова "дорожня карта" як має рухатись відповідна реформа;

4) зміни до профільного Закону "Про запобігання корупції" в частині створення ефективного механізму захисту викривачів, е-декларування, моніторингу стилю життя тощо;

Повноцінна судова реформа – більше в деталі вдавались колеги-судовики, а я лише дам посилання на останні тренди, які шокують.

Це не вичерпний перелік того, що має бути зроблено. Насправді, за 5 років ми зробили лише 10% від можливого і бажаного. Тому зараз, за умови наявності монобільшості і безпосередніх обіцянок Зеленського та лідера фракції Разумкова, нам треба зосередитись на вищезгаданому. Думаю, по більшості домовленостей між громадянським суспільством та новою владою все ж таки буде знайдено спільний покроковий план. Просто нагадаю, в 2014-му Порошенко теж багато обіцяв, а з 2016-го почався відкат реформи. Тому потрібно поступово набирати обертів, а там і зміна країни не забариться.