Справи Коломойського: як продовжують ''підривати'' правосуддя в США через суди в Україні
І вчергове про деолігархізацію та спроби представників найбільших фінансово-промислових груп впливати на органи публічної влади і банківську систему додатково.
Сьогодні, 15 січня 2023 року о 14:30, Північний апеляційний господарський суд (а саме – судді: Олена Коротун, Владислав Сулім та Олександр Гаврилюк) продовжить розгляд позову Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ) до ПриватБанку. Нагадую, НЗФ намагається через українські суди визнати припиненими зобов'язання за кредитними договорами із банком. Як наслідок, саме цим нібито спробувати довести цільове використання мільйонних кредитів, які у період 2007 – 2012 років були "схемно" виведені на рахунки Коломойського та Боголюбова на Кіпрі, а потім вже і до США.
В цей період підконтрольні ексвласникам ПриватБанку заводи (Запорізький, Стаханівський і Нікопольський заводи феросплавів, а також Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат), отримали кредитів на сотні мільйонів доларів США. За такими договорами, цими коштами вони мали профінансувати поточну діяльність підприємств. Проте, фінансові ресурси були спрямовані на рахунки Боголюбова, Коломойського та пов'язаних з ними компаній. Згодом на ці кошти близькі до акціонерів Привату американські компанії набували активи у США та інших юрисдикціях. Загалом, хитро придумано і гарно реалізовано. Але, як розуміємо, не дуже то і законно.
Після націоналізації у 2016 році вже державний ПриватБанк подав позови проти ексвласників і пов'язаних з ними компаній у США, Ізраїлі, на Кіпрі та в інших юрисдикціях. До слова, про три вищезгадані заводи, іноземні юрисдикції та поточні судові баталії я вже писав на початку жовтня минулого року.
Втім, майже синхронно із початком судового розгляду в США ці підприємства подали веєрним-конвеєрним способом близько 200 майже однакових позовів, згодом об'єднаних у 14 проваджень, в Україні.
Співвласники неформальної групи "Приват" намагаються підтвердити в українських судах законність фіктивних кредитів, що є предметом міжнародних позовів ПриватБанку.
Представники Коломойського і Боголюбова просять українські суди визнати, що кредитні зобов'язання належно виконані, а кредити позичальники погасили. Потім ці рішення використовуються для захисту інтересів колишніх акціонерів Банку у США та в інших юрисдикціях. Гарно придумали, знову ж таки, але логіка такої поведінки прораховується наперед.
З усіх 14 проваджень українські суди розглядають зараз лише дві справи НЗФ – N910/12559/20 (засідання призначено на 29.01.2024) і N910/14224/20 (засідання призначено на 15.01.2024 – про це я і розповідаю), решту 12 зупинено. Вердикт суду в цих двох справах може вплинути на інші. Логічно? Так. Але таким чином незаконне рішення судді може спричинити ефект "доміно", звісно в негативній конотації.
Як зазначали адвокати банку, рішеннями українських судів вони намагаються обґрунтувати нібито неможливість розгляду позовів, ініційованих Міністерством юстиції США та завадити кримінальному розслідуванню проти колишні власників, а також спробувати саботувати розгляд справи ПриватБанку в США ($685 млн плюс відсотки) і в Ізраїлі ($600 млн плюс відсотки). Потім ще стало відомо, що будь-який програш держави в українських судах у справах про "скасування націоналізації", bail-in або Банку у справах НЗФ – "фундамент" для захисту інтересів ексвласників банку у судових справах за кордоном.
При цьому адвокати наполягали, що ПриватБанк ніколи не мав претензій до НЗФ про виконання зобов'язань за кредитними договорами перед банком щодо повернення коштів. Американський позов ПриватБанку у США пред'явлений саме до ексвласників, а не до НЗФ, і стосується протиправного виведення ними коштів з ПриватБанку.
Наразі, справу повернуто на розгляд до Північного апеляційного господарського суду після того, як 5 вересня 2023 року суд зупинив провадження, посилаючись на необхідність дослідити рішення Верховного Суду по іншій справі, не пов'язаній з ПриватБанком. Однак, банк успішно оскаржив це рішення у Верховному Суді.
Успіхів українському правосуддю (іронічно). Пильно стежимо за подіями...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
