Четвер. Боротьба зі жлобством.

Спочатку анонс. Сьогодні, у четвер, 16-00 будем робити невелику акцію проти жлобтва муніципальних структур. Акція з сюрпризом, тому подробиць не повідомляю. Журналістам, хто знає куди звертатись – звертайтесь.

А тепер про головне.

Збираюсь десь двічі на тиждень публікувати тут щось із української поезії. Тут, в блогах, що віддають затхлим повітрям української політики (в тому числі і мій), реально не вистачає чогось високого.



Крім того, українська культура, мова потребують популяризації. Результат буде лише тоді, коли кожен буде робити щось маленьке, а не очікувати, що хтось (держава, спонсор) зробить щось велике. Декілька секунд читання поезії в день – і світ сприймається дещо по-іншому. І не важливо, чим ви займаєтесь – я, наприклад, редагую сайт financist.org.ua, відносно сухий та прагматичний, але це не перешкоджає намагатись бути ближче до речей більш тонких.

****

У цьому полі, синьому, як льон,

де тільки ти і ні душі навколо,

уздрів і скляк: блукало в тому полі

сто тіней. В полі, синьому, як льон.

А в цьому полі, синьому, як льон,

судилося тобі самому бути,

аби спізнати долі, як покути

у цьому полі, синьому, як льон.

Сто чорних тіней довжаться, ростуть

і вже як ліс соснової малечі

устріч рушають. Вдатися до втечі?

Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні -

стояти. Тільки тут. У цьому полі,

що наче льон. І власної неволі

спізнати тут, на рідній чужині.

У цьому полі, синьому, як льон,

супроти тебе – сто тебе супроти

і кожен супротивник – у скорботі,

і кожен супротивник, заборон

не знаючи, вергатиме прокльон,

неначе камінь. Кожен той прокльон

твоєю самотою обгорілий.

Здичавів дух і не впізнає тіла

у цьому полі, синьому, як льон.

ВАСИЛЬ СТУС (1938 – 1985)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.