Микола Вінграновський (1936 – 2004)

***

Ще під інеєм човен лежав без весла,

Ще не скреснув мороз, далина не воскресла -

З того боку снігів задиміла весна,

Білим димом снігів засиніло за Десну.

Я тебе обнімав, говорив, цілував,

Цілував, говорив, обнімав – обнімаю,

Говорю і цілую – сльозою вже став

З того боку снігів, цього боку немає...

Не минайся мені. Я вже прошу судьбу.

Я вже прошу судьбу – могікан з могіканів,

Я вже човен в снігах. Я сніги вже гребу.

Лиш Десна молода... молодесенький Канів...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.