ІВАН СВІТЛИЧНИЙ (1929-1992): ЗАВЖДИ В'ЯЗЕНЬ
Самі собі будуєм тюрми,
Самі в них потім живемо,
Самі себе стережемо.
Вже тюрем – тьма,
і в тюрмах – юрми.
А ми – нічого. Женемо
За муром мур, за муром мур ми.
Суботники! Аврали! Штурми!
Вже й ми – не ми. Воно само
Так склалося, так повелося
І так ведеться здавна й досі,
Сліпонароджені в тюрмі,
Кому поскаржимось? На кого?
На чорта лисого? На Бога?
Тюрма ж – своя, і ми – самі.
Цит. за виданням: Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя/упор. Ковалів Ю.- К.: Гранослов, 2001, с. 53-54.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
