A.C.A.B.
Я написав текст для "Інфопорну", наведений нижче, вчора зранку, не знаючи, що за декілька годин 122 (чи 147) учасників "альтернативного" маршу УПА будуть затримані.
Те, що сталося в суботу, багато що пояснює щодо п'ятничного свавілля міліції (але не виправдовує!). Вона очікувала провокацій з боку радикальних сил, тому діяла надто гарячково.
Тут слід сказати, що те, що акція у п'ятницю не мала жодного стосунку до суботніх подій! Навіть більше – деякі учасники обох дійств знаходяться у стані кровопролитної війни один з одним...
Мені важко оцінювати, наскільки адекватно діяла міліція в суботу, під час маршу ультра націоналістів – не був, не бачив. Судячи з відгуків, це була провокація окремих, добре відомих діячів. Скажу лише, що європейська поліція діє дещо по-іншому: просто намагається з допомогою спецзасобів розсіяти агресивний натовп, а не прагне будь-що затримати та покарати порушників громадського порядку.
"Україна без Кучми". Остання фаза
Ігор Луценко, головний редактор сайту Financist.org.ua
Акція на захист приміщення правозахисної організації "Інститут "Республіка" була схожа на метеор – швидка і яскрава.
Правда, на початку все вказувало на її невдачу- аполітичний і байдужий вечір п'ятниці, осінній дощ. М'ясиста рука Партії регіонів, безнадійно "чесні" рішення судів.
Учасники зібрання під крихітним будиночком в нетрях дворів біля вулиці Горького не сподівались на шквал уваги суспільства. І активісти, і журналісти, що були присутні на акції – були в основному ті, котрі пам'ятали минуле офісу під номером 12б, коли він був центром акції "Україна без Кучми".
Але вогню і швидкості акції надав тупіт, що донісся за далекої арки. То біг наряд "Беркуту", з кийками наголо і у шоломах з опущеним забралом.
Частина учасників акції вирішила не ризикувати -заскочили в двері будинки, в тому числі і в той, де знаходились офіси різних організацій, включно з "Республікою".
Як потім виявиться, ті, що скористались послугами будівель навколо, змогли уникнути вимушеного вояжу в РВВС. Але спочатку здалося, що беркутівці шмонали і всі навколишні будинки – принаймні, вони намагалися це зробити – і через це спочатку інформагенціям було дано інформацію, що затримано всіх (близько 40) учасників акції.
Автор помилково понадіявся – вкотре уже помилково – на свій нейтральний статус журналіста, показав своє редакційне посвідчення міліції та спитав, навіщо вони тут. Беркутівці відповіли, що приїхали на виклик на групову бійку.
Оскільки групової бійки не було, то вони дещо розгубились. Але за декілька хвилин приїхав міліціонер у чині майора (якого хтось із учасників акції ідентифікував за прізвищем Оніщенко) у супроводі ще десятка міліціонерів.
Перед Оніщенком постала серйозна інтелектуальна задача – розібратися, що відбувається. Задачу істота у чині майора вирішила простим способом – дав команду оточити і ЗАТРИМАТИ ВСІХ. Законну акцію у повному складі почали садовити у міліцейські машини.
Учасники акції, та особливо журналісти, протестували. Підставу затримання Оніщенко пояснив досить розмито – "на основі закону про міліцію".
Всіх, хто запізнився на акцію, також хапали і садовили в машини. Ось людина спокійно йде на мітинг, повертає з Горького у двір, ось вона підходить до місця скупчення міліції, дивується, ось її помічають міліціонери, крутять їй руки, садять у "бобик", вона дивується ще більше...
Приміщення по Горького 12б було взято приступом – беркутівці залізли через вікно, бо двері були зачинені. Усіх, хто там знаходився, включно із ні до чого непричетними співробітниками ні до чого непричетних організацій, які мали нещастя там знаходились, поклали на підлогу, а потім повели в автобус, скрутивши руки. Тих, хто протестував, били.
Весь цей ментівський перфоманс спостерігали вже "запаковані" в патрульні машини журналісти, але їм не давали знімати. Нарешті і їм наказали йти в автобус типу "маршрутка" до решти.
Але потім двом, хто були з камерами – автору і ще одному журналісту – наказали повернутися в окремий "бобік", і їхати там. Водили всюди за руку – трохи викрутивши, але так, щоб не було боляче.
В РВВС Голосіївського району, куди доправили 27 затриманих, усіх ставили до стінки і... фотографували. Довго і нудно відбирали пояснення, поступово відпускали. У декого наглися зняти відбитки пальців. Ніяких протоколів про затримання не складали.
Автора випустили після того, як невідомо на якій підставі у нього за присутності понятих, у приміщенні РВВС вилучили відеокасету, на яку було знято все, що творила міліція на Горького.
Нарешті, відпустили маже всіх, крім трьох. Тих довго тримали у кімнаті з кліткою – незрозуміло чому, але потім і їх визволили.
Людей (звільнених та групу підтримки), які юрмилися на ганку райвідділу, знову запросили в актову залу. Деяка частина пішла. Потім повернулася, бо до актової зали ніхто не приходив. Видно, в нетрях міліцейського відомства йшла напружена робота, яким чином виправдати свої дії, і на це був потрібен час.
Далі з ганку запросили до зали вдруге. На цей раз знову прийшлося чекати. Від нудьги присутні в залі зіграли на піаніно, що знаходилося на сцені.
З'явився лейтенант, командир загону беркуту, який почав говорити дивні речі. Наприклад, він сказав автору, що, виявляється, його ніхто не привозив до райвідділу насильно – він приїхав добровільно для дачі пояснень. Так само добровільно була здана касета... Втім, лейтенант довго не витримав – зрозумів, що говорить непереконливо, кудись пішов.
Дискусії з якимось міліцейським начальником, що забрів до актової зали, також не вийшло. Міліція явно не знала, що робити – і учасники п'ятничного дійства рушили по домам.
Власне, така описова частина, настільки об'єктивна, наскільки можливо.
Про це ми, затримані, ще будемо говорити, але вже зараз хочеться сказати декілька суб'єктивних вражень.
1. Майор Оніщенко поводився так, ніби відчував повне прикриття своїх дій Богом і чортом. Розмовляв з учасниками зухвало, як тільки побачив, що з ним розмовляють аргументовано, негайно показав, хто тут сильніший, давши команду про негайне затримання усіх і вся.
2. Міліція – малокерований механізм, готовий спрямовувати своє насильство куди завгодно. Це реальна загроза безпеці громадян. Не дивно, що заявляється така інформація, що міліціонери б'ють самого міністра МВС.
3. Щодо Луценка та малокерованість, до речі. Минулого разу, коли автор зустрічався з ним, за підсумками зустрічі журналістам була дана порада – зразу представлятися міліціонерам, повідомляти про свій статус. У разі чого – дзвонити помічнику міністра. Власне, ця інструкція була виконана з точністю, але журналістам всеодно гурбо перешкодили працювати.
ПС
Ось відгук одного з учасників маршу пам'яті УПА:
Я нічого не писав на цю тему, але вирішив написати тепер вже
БО СЕРЦЕ ОБЛИВАЄТЬСЯ КРОВ"Ю КОЛИ БАЧУ ЗНАЙОМІ РОЗБИТІ ОБЛИЧЧЯ!!!!! АКАБИ ЛАЙНО? БЕЗПЕРЧНО! Але є ще дещо. С*КИ-ФЮРЕРИ ПРОДАЖНІ!! І ви б***ь наші вожді??? Сука да кому ви продались п****си галімі? З Корчем в одній колоні йти бо він дав бабло і все організував? Б***Ь. Я все це знав, і так і сталось. Та в мене нема слів. ТАК ЦЕ ІСТЕРИКА!!
Вожді б***ь **ні до чого ви хлопців довели????? Та шоб ви усі здохли суки!
Деяким забашляли, деякі просто тупо протупили, деякі – повелися в ім"я ідеї, яка була продана.
Я ВАС НЕНАВИДЖУ. В жж усі винять акабів – так, їх і треба винити. Але треба дивитись на першопричину чому так все сталось – БО ТАК БУЛО ЗАДУМАНО, бо всіх кого треба купили (і/або надурили), бо там де є КОРЧ – там х**ня!!!
Як завжди – страждають невинні рядові через дерьмовість наших фюрерів. Я все сказав. Пишіть шо хочте. Я в істериці, видалю цей пост на**й коли остину, але зараз не можу стриматись
Патріоти, тримайтесь.
Продажні фюрери, акаби і Б***ство з його вусатою пи**ою – ЗДОХНІТЬ
http://bisanz.livejournal.com/13622.html
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
