Міняють керівництво лаврського заповідника. Громову на Лісничу...

У п'ятницю ввечері поширилася чутка, ніби Марину Громову, гендиректорку Національного Києв-Печерського історико-культурного заповідника викликати у мінкульт та поставили перед фактом звільнення.

Чому?

Перше. Громова зробила все, щоб приховати від ЮНЕСКО реальний стан пам'ятки всесвітнього значення – Києво-Печерської лаври. І в Париж на сесію Комітету всесвітньої спадщини вона їздила, не щоб розказувати про реальні факти щодо стану варязьких печер чи забудови навколо Лаври. І дома за її сприяння вчинився скандал.

Коли 2010 року в Київ приїхав представник ЮНЕСКО Франческо Бандарін, він виявив бажання зустрітися з громадськістю. Так казакі міосквоьского патріархату стали на воротях лаври і не пускали представників громадськості, вчинивши бійку. Це творилося на території ніби-то незалежої України – силові формування просто взяли на деякий час під контроль Лавру, щоб все пройшло для московського патріархату нормально.

Не двилячись на зусилля Громової і ко, ЮНЕСКО все ж чітко висловилося про свою "глибоку стурбованість" станом Лаври – як печер, так і всього, що навколо.

Друге. Саме за ультралояльної до московських попів Громової у 2010 та 2011 роках на Лавру пролився золотий дощ у вигляді дестяків мільйонів гривень державних коштів на реставраційні роботи. Левову частку цих грошей було банально передано... тим же московським попам, де вже вони, можемо не сумніватися, пішли за правильною адресою.

Щодо ж до відповідності поняттю "реставрація" тих робіт, що проводяться на ці виділені кошти, є велицезні сумніви. Не раставрація це, а переробка пам'яток з метою пошвидше "освоїти" кошти – за нанесенням непоправної шкоди нашому минулому, національній пам'яті.

Не випадково Громову знімають після того, як Контрольно-ревізійне управління звершило свою перевірку лаврського заповідника.

Третє. Саме за Громової лобізм церковних ієрархів досях невиданих масштабів. Всерйоз почали обговорювати питання виселення музеїв з Лаври. Зокрема, народного мистецвта – а в цій установі, не хвилинку, знаходиться генетичний код української нації.

Можна назвати ще четверте – розвал кадрової бази заповідника. І п'яте, і шосте, але головне – що зараз з'явилася надія;)

Новий диреткор – а ним, за чутками, має стати Вікторія Ліснича. Це та сама, котра назвала Олеся Гончара поетом. Але нехай називає і Пушкіна художником, аби не крала і чітко протестувала проти нищення церковниками і забудовниками заповідника. Прошу вважати цей пост попередженням про кримінальну відповідальність:)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.