Опозиції – премію Дарвіна!
У зв'язку з нещодавно оприлюдненим наміром деяких (я сподіваюсь, що лише деяких) опозиціонерів голосувати з ліквідацію депутатської недоторканності – вимагаю присудити їм премію Дарвіна!
Авансом.
Я не буду говорити про очевидні речі – що в умовах протистояння диктатурі, право депутатів на недоторканність – це чи не єдина істотна зброя для захисту народу, котрий хоче мирним шляхом боротися з владою.
Я хочу лише висловити свій подив глибиною правового невігластва людей, котрі протирають штани в парламенті вже не перший рік. Чи їх там чимось труять потихеньку, що мізки відмирають?
Це ж як двічі два – зняття недоторканності радикально посилює владу репресивних органів – прокуратури, СБУ, МВС. Оці люди зараз – котрі "прокурори", "міліціонери", "сбушники" – вони щодня шантажують, катують, вбивають нас, простих українців.
Я не жратую і не перебільшую.
Є статистика – по смертям у райвідділках, по насильству. Я вже згадував тут цифру – мільйон людей у тому році зазнали насильства від силовиків. Нема статистики, скільки мільярдів гривень збили з бізнесменів силовики...
Це – машина, котра слугує лише злу, і змінити це можуть лише радикальні реформи.
І зараз опозиційні депутати хочуть її іще посилити!
Наївність за гранню маразму – думати, що колись прийдуть "гарні хлопці", і накажуть "поганих". Історія вчить, що коли система порочна, то гарні хлопці вмить стають поганими.
Тому – нам, звичайним людям, потрібна система розподілу влади.
Власне, розподіл влади і є найбільшим політичним винаходом людства. Нехай влада ділить на 5, 6, 10 гілок – щоб ніхто не міг прийти і узурпувати її.
Лише там, де влада концентрована, можливі масові репресії та інші свавілля.
Лише там, де влада розподілена, громадяни почувають себе вільно і безпечно.
Депутатська недоторканність – це не вседозволеність. Вона не завадить ні забрати неправдиво нажиті заводи і пароходи у ахметових і коломойських, ні покарати убивць, що сидять у парламенті. Депутатська недоторканність – це засіб захисту особистості політика, а не його майна. Це не ліцензія на вбивство, як показав приклад Лозінського. Це – парасолька в часи тиранії.
На жаль, опозиція і влада однакової тоталітарної масті. Перші мріють про тиранічні повноваження других, і не думають навіть на півкроку вперед.
Мені не було б шкода цих неосвічених горе-опозиціонерів.
Але вони мені потрібні – живі, на волі і з депутатською недоторканністю. Вони потрібні всім нам – я сподіваюсь, уже всі знають, для чого.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
