Знімаюся! І закликаю колег по опозиції переступити через амбіції.
Друзі, повідомляю, що знімаюся з виборчих перегонів.
Нагадаю, я балотувався, щоб – у першу чергу – не допустити Віктора Пилипишина, ставленика влади, у Раду.
Цим кроком хочу дати приклад двом моїм колегам-кандидатам по опозиції, підштовхнути їх до об'єднання заради перемоги.
Якщо усім трьом опозиційним кандидатам по Шевченківському району Києва (округ 223) – Руслану Брицькому (УДАР), Юрію Левченку (ОО-Свобода) і мені об'єднати зусилля, з'являється серйозний шанс – шанс, можливість – перемогти реального кандидата від Партії Регіонів.
І навпаки, якщо не залишити проміж нас одного – то через розтягування опозиційних голосів Пилипишин ТОЧНО переможе.
На жаль, поки жоден з моїх партнерів до цього моменту не допустив можливість свого зняття на користь кого-небудь. Але час іще лишився.
В цих умовах я виконав все від мене залежне, щоб Пилипишин програв. Нехай переможе справедливість, і цей кривдник Києва ніколи не отримає депутатської недоторканності, а ПР – ще один "штик".
Тепер відповідальність за 223-й округ – на Свободі та Удару, на Левченку та Брицькому.
Очікую від них кроків, відповідних моєму. Якщо ніхто з них не піде назустріч одне одному, можуть постраждати не тільки виборці Шевченківського району, а й усе місто і вся країна.
Жертовні кроки, які зараз не в моді серед багатьох сучасних політиків – насправді можуть надихнути навіть тих, хто голосувати не збирався. Це допоможе відродити довіру у виборців і перемогти.
Діймо, часу все менше.
І звісно – величезне СПАСИБІ усім, хто підтримував мене!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
