Правда про "чорний список" ЮНЕСКО
Якщо сьогодні послухати пана Новохатька (який зараз головний по культурі в колективі Азарова), то сьогоднішня ганьба, котру впала на нашу країну на сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі – ледь не досягнення.
Насправді ми ще ніколи так не були близько до того, щоб Софію і Лавру внесли у так званий "чорний список" – перелік обʼєктів всесвітньої спадщини, котрі знаходяться під загрозою знищення.
Вперше за всю українську історію такі авторитетні країни, як Німеччина та Швейцарія, буквально підняли питання про включення нас у той злощасний список. Так ми дохазяйнувалися, так "гарно" бережуть наші святині чиновники, що у іноземців вже терпець уривається.
Але, на щастя, поки ми відбулися відстрочкою покарання. Нам, в черговий раз, дали ще один рік для того, щоб позносити потворні висотки на правому березі Дніпра у Києві, припинити нові неузгоджені з ЮНЕСКО будівництва у буферній зоні.
Зокрема, вступилася Росія. Бо вона доклала реальних зусиль, щоб наші памʼятки нищилися. Це її капітал фінансує ці злочинні будівництва. На забудові на Гончара 17-23, висить реклама Внєшторгбанку, цей банк у суді виступає на стороні забудовника, проти місцевої громади. Російські державні чиновники допомагають фальшувати "дозволи" ЮНЕСКО на будівництво.
Тому Російська Федерація тепер зацікавлена, щоб її подвиги не стали прецедентом, коли інша держава причетна до нищення всесвітніх памʼяток.
Цього разу нас пронесло. Якби не спротив громадськості, якби не зусилля поодиноких політиків, буферну зону давно б забудували висотками, і ганьба була б міжнародна. А так – нам ще дають шанси, будуть давати максимум ще рік-два.
А далі – готуймося перебувати у одному ряду з найбільшими дикунами у світі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
