Моє співчуття – судді Єфімовій
Сьогодні я особисто вичерпав всі можливості правового захисту в рамках держави Україна. Намагаючись оскаржити своє перше у житті затримання, я отримав негативний результат у апеляційному суді. "
Апеляція" підтвердила абсурдне рішення першої інстанції (оболонського "суду") – мовляв, затримали мене правильно, і впаяли штраф теж правильно.
Мені трапилася досить відома суддя. Суддя палати з кримінальних справ суду Ольга Єфімова двічі виносила рішення по апеляції щодо арешту Юлії Тимошенко. Обидва рази, звісно, лишала екс-прем'єрку за гратами.
Як пишуть, ще вона підтвердила правильність рішення про адміністративний арешт на 10 діб пенсіонерки, котра зрізала стрічку з вінка, покладеного Януковичем до пам'ятника Шевченку.
Єдина світла пляма у цій темряві – це рішення про звільнення непересічного Ігоря Гаркавенка з СІЗО під підписку про невиїзд. Гаркавенка звинувачували у забиванні кілків у плитку Майдану. Втім, у нього ж було алібі...
Словом, у мене шансів було не так багато. Але як я себе не силував, все ж було розчарування.
Єфімова (ліворуч) та омбундсмен Лутковська
Найнеприємніше в українських судах – слухаючи фінальне рішення, майже кожного разу з прикрістю відмічаєш у собі прояви слабкості. Стоїш, дивишся на суддю у мантії, і зненацька, з-під складок тієї мантії, тебе атакує така
зрадницька надія – а раптом, а раптом все-таки візьме і присудить по-чесному? Раптом, ось станеться чудо, зараз прозвучать правильні слова – адже це так нескладно, стати у мантії та сказати правильні слова! – і у світі стане світліше?
Мабуть, цією надією – що ось саме з тобою, що саме зараз не відбудеться те, що трапляється з усіма і завжди – живуть усі класичні тиранії.
Навпаки, з відсутності жодних ілюзій щодо можливості отримати справедливість од цієї системи, народжується сила. Всі ці судові тяганини насправді катують надією, яка вперто тримається за життя, до останнього моменту, коли всі стоять і зачитують резолютивну частину.
І якщо не розраховувати на нездійсненне – через судові перипетії іти значно легше – простіше відсторонитися і спостерігати все це як певний вид театралізованого дійства, діснейленду з переодяганнями.
З усіх полонених цього диявольського діснейленду мені найбільше шкода суддів. Саме судді несуть найбільшу відповідальність, саме суддів гріх – найбільший.
Хто такі міліціонери? Як правило, це темні, забиті люди, котрих виховали у покорі і злобі – добра і волі вони у житті не бачили. З них питати не варто багато – вони загалом не мають здатності осягнути ні себе, ні свої дії.
А от судді якраз люди світські, перебувають переважно серед вільних людей. Вони наділені, як правило, непоганим розумом, теоретично здатні до рефлексії і інтелектуальної, і моральної. Тому й вина їх устократ вище. Їм, як кажуть, багато дано. І вони цим величезним багатством, як і своєю колосальною владою на долею людини, зловживають. Мені шкода їх, бо вони набагато сильніше убивають у собі людську природу.
Отож, до мого особистого списку співчуття приєдналася суддя Ольга Іванівна Єфімова. Відчуваю, що й якось винуватий у тому, що їй довелося виправдовувати недолугі рішення. Як би мені хотілося, щоб сьогоднішнє це рішення буде найбільшим гріхом її суддівського життя...
P.S. Загалом, цей процес – дрібниця. Взагалі, мене ще звинувачують у знищенні БРДМ 18 травня і побитті екіпажу. Це кримінальна стаття. Крім того, ще треба добитися правди щодо нашого арешту у Київраді.
Це крім судових процесів на захист Гостиного двору та розкритті інформації щодо звітів України для ЮНЕСКО, і т.д... Словом, якщо трапиться революція, це значно полегшить мені роботу;)
P.P.S. Потрібна тотальна люстрація суддів. Рішення Євросуду з прав людини – ось критерій. Детектор брехні – чому б і ні?
Далі, судді мають бути виборними (принаймні загальної юрисдикції). Рішення по тяжким злочинам має приймати суд присяжних. УСІХ суддів треба буде мати можливість відкликати.
Судді мають бути незалежними од інших гілок влади.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
