Не бийте ментів!
Післясмак подій під Київрадою.
Я категорично проти лозунгу "Бий ментів!". Це шкідливий і тупий девіз, і мені дивно, що деякі недурні люди його практикують і цілеспрямовано втовкмачують в макітри своїм прихильникам.
В мене до міліції – купа рахунків. Улюблене Шевченківське РУВС Києва виконувало операцію з нашої посадки, воно нас протизаконно затримувало, фабрикувало фальшиві докази, домовлялося з суддями. В тій чи іншій формі, це зі мною було не раз. Це принизливо і неприємно.
Також, через бездіяльність ментів, я свого часу і в лікарні полежав, і залишився з нефункціональними двома пальцями через порізані сухожилля. Це боляче.
Але всеодно я вважаю, що бити міліціонерів не можна, що це дуже шкодить справі. Наша боротьба – за вищість права, а не за першість помсти. (Утім, я не збираюся забувати злочини, жоден).
Друзі, ваша недалекоглядна ненависть дає можливість ментам почуватися правими. І ставати ще більшими ментами.
Найкраща помста злій системі – це не побиття її рабів, а впровадження системи доброї і справедливої.
На останніх зіткненнях біля Київради тільки тим і займаюсь, що розбороняю людей і міліціонерів. Отримую від тих і від тих, на щастя, несильно.
Межа між радикальним ненасильницьким спротивом і дебільним насиллям – візуально погано помітна, крізь призму придворних ЗМІ. Тим не менш, вона критична для перемоги. Можна прориватися, можна блокувати міліцію, можна називати їх негідниками (що часто є правдою), але цілеспрямовано намагатися завдати їм фізичної шкоди – не можна. Виняток – самозахист, але такого у ситуаціях, як під Київрадою, не буває.
Я розумію чому багато хто не вважає міліціонерів за людей. Але такого ворога можна перемогти лише силою духу і розуму, а не силою люті та злоби.
Якось надто пафосно виходить, даруйте, але це важливий момент.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
