Смерть диригента (оповідання)
Десь о другій ночі до Чечоткіна подзвонили на мобільний. Дзвонив один із керівників вже неіснуючої Регіональної Партії. Утім, за історичною інерцією, зв'язок "начальник-підлеглий" продовжував працювати. Чечоткін звично встав і вклав у своє "Слушаю?" стандартний заряд вірнопідданості.
Голос на іншому кінці GSM-хвилі був традиційно ввічливий і командний. Голос сказав Чечоткіну, що у нього під дверима стоять двоє хлопців, котрі просто не хочуть дзвонити у домофон, щоб не розбудити дружину. У них є те, що вам потрібно, про що ви раніше неодноразово просили, сказав голос. Слухайтеся їх уважно.
Зайшли двоє непримітно вдягнених молодиків – один міцний, з круглим обличчям і невеликим шрамом біля вуха, інший – худорлявий, схожий на яструба.
Молодики пояснили. Власті дали "добро", дорога вільна. Від Чечоткіна терміново потрібна записка – щоб усі думали, що це самогубство. Хоча тіло не найдуть, це дасть шанс потім угомонити публіку – мовляв, наклав на себе руки невідомо де. Без такої записки ніхто б "добро" на втечу не дав. А далі справа загубиться за резонансними "посадками" екс-колег. Губилися і не такі справи.
В кінці-кінців, хто такий Чечоткін? Є екс-однопартійці з руками по лікті у крові, є – з торбами, повними грошей. Усі знають, що Чечоткін ні до перших, ні до других не належав, був лялькою-диригентом, котрого смикали за ниточки. Лялька, керуючи Фондом Держмайна, продала чверть країни – але усі ж прекрасно знають, що то було веління ввічливого і командного голосу з телефону, а не її ляльки, воля.
Чечоткін, виводячи літери, придумав новий афоризм "В период больших потрясений лучше быть маленьким человеком", – і був задоволений своєю здібністю до крилатих фраз.
Удар в район діафрагми Чечоткін отримав тоді, коли передавав записку. Перед очима попливли помаранчеві кола, Чечоткін не міг ні видихнути, ні вдихнути, лише ловив ротом повітря – а воно не ловилося.
Верх і низ змішалися. Міцні руки схопили його, і Чечоткін відчув, що хтось інший тепер керує -ні його тіло, ні його життя вже жодним чином не залежать від його волі. Це почуття було дуже огидним – власне, це вже й був момент смерті. А все, що далі – етапами розпаду тіла.
За ті менше ніж 4 секунди, поки Чечоткін летів з сімнадцятого поверху, його тіло пройшло по горизонталі шлях більше 7 метрів – горизонтальна швидкість була близько двох метрів в секунду, швидкість сильного стрибка вперед.
На швидкості 100 км на годину, Чечоткін розмахував руками, як колись у сесійній залі – "За!", "За!", "За!".
Всі збіги випадкові;)
Оповідання написано, щоб привернути увагу до свіжих законопроектів, зареєстрованих автором спільно з іншими депутатами на цьому тижні.
Проект Закону про внесення змін до Кодексу України про надра (щодо врегулювання відносин між вугледобувними підприємствами різних форм власності)
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=54282
Проект Закону про вивізне мито на відходи та брухт чорних металів
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=54293
Усі збіги випадкові, повторюю!)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
