Чому ми не Ізраїль?
Зовсім не тому, що у нас немає найпотужнішого у світі міжнародного лобі, що у нас у владі дефіцит лідерів, пасіонарних та компетентних одночасно, що нема поставок зброї із-за кордону, нема значних фінансових вливань.
І не тому, що держава Ізраїль не дотримувалася одностороннього перманентного перемир'я, не намагалася подобатися усім бюрократам ЄС, не посилала на круглі столи з зовнішніми ворогами своїх внутрішніх ворогів в якості переговорників, не погоджувалася змінювати свої закони і конституцію під тиском зовнішньої військової агресії.
Насправді, стартові позиції України набагато сильніші. Ми вже давно країна зі своєю територією, ми 24 роки як маємо державу з розкрученим двома Майданами брендом, у нас колосальний потенціал автономності, даний природою – у продовольстві, у енергоресурсах і сировині. Та й підтримка світу, все-таки, не така вже й мала.
То чому ж ми не Ізраїль?
Причина у тому, що правлячий клас так і не навчився об'єднуватися з народом – хоча б тоді, коли це потрібно, коли це стосується виживання. Не навчився народу довіряти, спиратися у важкі часи, спілкуватися, пояснювати свою стратегію.
Об'єктивно кажучи, влада, котра прийшла на хвилі Майдану, хоч спорадично, але намагається і провести реформи, і дати відсіч Росії. Але робить це вона "як завжди", не враховуючи наявність активного суспільства як суб'єкту. Класично – верхи правлять по-старому, генеруючи ще раз і ще революційну ситуацію. Бо низи по-старому вже не хочуть.
Приміром, влада реально побоюється Правого сектору. По-справжньому вважає його джерелом фізичної загрози для себе. Боїться, вважає провокаторами і небезпекою інших. Але це помилковий страх.
Як людина, котра спілкується з впливовими людьми і у владі, і у "революційному середовищі", я точно знаю – першим не слід боятися других, а другим не слід так тотально ненавидіти перших.
Помиляються обоє.
Для мене це емпіричний факт і загадка водночас.
Я хочу, щоб люди у обох таборах хоча б задумалися над цим, послухали свою інтуїцію.
PS Згадую ситуацію зі снігом у столиці у березні 2013-го. Тоді столична влада боролася з снігопадом окремо, а населення столиці – окремо. Здається, з тих пір нічого не помінялося, тільки лиха більші стали.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
