Поліція. Кого звільнити і кого звільнити
Міністерство внутрішніх справ зараз з ентузіазмом розказує про реформи. Усім цікаво, що буде.
Пропоную дуже прості критерії оцінки.
1. Чи потраплять у поліцію старі "беркути" та їм подібні.
Насправді головним індикатором реформ буде факт неприйняття на роботу в нову поліцію знакових фігур старого режиму, яких до сих пір дбайливо тримають на важливих посадах – тих, котрі причетні до злочинів проти Майдану (і не тільки проти Майдану).
2. Чи припиняться "профілактичні посадки".
Другим індикатором буде припинення практики застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – без або майже без слідчих дій, без чітко визначених підстав, і навіть без можливості внести заставу. Зараз це є інструмент політичного тиску, нейтралізації критиків – людину просто можуть арештувати за огульним міліцейським звинуваченням, і вона буде фактично ВЖЕ сидіти у тюрмі під назвою СІЗО – де гірше, чим у тюрмі. Без вироку суду, без достатньої доказової бази, просто через суб'єктивну думку слідчих.
Отож, кого треба звільнити в обидвох сенсах слова "звільнити"?
АНДРІЙ ДИДЮК: НУ, ДУЖЕ НЕЗАМІННИЙ КАДР
Якщо хтось вважає, що прислів'я про те, що незамінних не існує, стосується всіх сфера професійної діяльності людини, то він дуже помиляється. Наприклад, у колишньому "Беркуті", а нині підрозділі Головного Управління МВС України, таких кадрів повно. Вони настільки незамінні, що без них не можна обійтися навіть, коли проти них в суді слухається справа про скоєння злочину, і не зважаючи на те, що вони через займану посаду можуть чинити тиск на свідків у цій справі.
Йдеться, зокрема, про Андрія Дидюка, котрий донедавна займав посаду командира полку міліції громадської безпеки особливого призначення. Наразі ця людина проходить по кримінальній справі щодо злочинів, скоєних під час розгону другого Майдану. Тоді, наприкінці 2013-го- на початку 2014 Дидюк був заступником тодішнього командира "Беркуту" Ігоря Кусюка, який віддавав накази беркутівцям розганяти протестуючих на обох Майданах: першому – 2004-2005 років, та другому – у 2013-2014-у. Він також виконував накази щодо зачистки Майдану, які надавалися керівництвом МВС без відповідного рішення суду. З цього приводу ГПУ порушила кримінальну справу. Кусюк утік до Криму, а Дидюк з травня 2014 року обійняв посаду командира переформатованого "Беркуту".
Через відкриття кримінальної справи Печерський районний суд Києва на час слідства відсторонив Дидюка від роботи в МВС, зокрема і для того, щоб той не міг чинити тиск на бійців "Беркута", які проходять свідками у справі про розгін другого Майдану.
Проте наприкінці березня нинішнього 2015 року заступник начальника міліції громадської безпеки ГУМВС у м.Києві Ігор Коваленко написав до Київського апеляційного суду листа, в якому просив більше не подовжувати відсторонення Дидюка від посади, бо він конче потрібен на робочому місці. Адже з "Беркуту" звільнилося більше 250 осіб, і там нікому командувати, через що погіршується моральний стан особового складу. Відповідні документи свого часу оприлюднив народний депутат Сергій Лещенко.
І Апеляційний суд Києва зважив на це прохання, повернувши Дидюка на службу. Тепер на сайті МВС значиться його прізвище і навіть можна побачити його декларацію та заяву на проведення люстраційної перевірки.
Слід зазначити, що керівництво міліції та апеляційний суд не засмутили а ні наявність кримінальної справи та можливість Дидюка впливати на свідків в ній, ані та обставина, що саме Дидюк у 2014 році приклав руку до того аби службове розслідування щодо зникнення документів, які стосувалися розстрілу "Небесної сотні". Серед цих паперів були, зокрема, журнали з видачі зброї та відомості про закріплення зброї за певними бійцями "Беркуту".
АРТЕМ ФУРМАНЮК: ДО В'ЯЗНИЦІ ЧЕРЕЗ ФОТО
Журналіст з Донецька Артем Фурманюк 31 серпня 2015 року пішов під Верховну раду для того, щоб протестувати проти змін до української Конституції, які надавали Донбасу особливий статус. Під час заворушень, що там сталися загинуло троє нацгвардійців. Але Фурманюк не потрапив тоді в сутички з правоохоронцями, і у слідства немає а ні належних доказів, ані жодного свідка того, що хлопець зчепився з нацгвардійцями. Проте його звинувачують у порушення громадського порядку, організації масових заворушень та насильство щодо працівників правоохоронних органів.
Підставою для звинувачень стало фото агентства Рейтер, на якому Фурманюк замахується гумовою дубинкою на нацгвардійців, що ховаються за щільно притиснутими один до одного щитами.
Тут є фото Рейтерс
http://www.telekritika.ua/pravo/2015-09-01/110682
Сам Артем стверджує, що дубинку підібрав випадково і захищав людей, які стояли за ним. То ж це був засіб самозахисту. І він дійсно нікого з правоохоронців не побив, тому щодо цього і немає ніяких доказів.
Арештували Фурманюка не під Радою, а на Хрещатику. Під час затримання правоохоронці добряче побили його та хлопців, які були з ним, гумовими дубинками. І цьому вже є свідчення: як фото Артема з великими синцями на голові та боках, так і відео, на яке знято те, що відбувалося на Хрещатику одразу після затримання хлопців.
Відео після затримання
https://www.facebook.com/marina.paronko.5/videos/vb.100003498054453/758337264292868/?type=2&theater
Печерський райсуд м.Києва 2 вересня призначив Фурманюку запобіжну міру у вигляду утримання під вартою без можливості застави на 30 днів. А потім, ще на 30, і ще на 30.
Відео з суду
https://www.youtube.com/watch?v=9c7-k4u6GCU
При цьому підозру хлопцю пред'явили без присутності адвоката. Більше того, захисника навіть не повідомили про судове засідання, на якому для хлопця обирався запобіжний захід. Про засідання адвокат Тетяна Іванова дізналася з анонімного дзвінка на свій телефон.
Незважаючи на відсутність відсутність доказів вини, Фурманюк, який по факту є переміщеною особою та знаходиться у розстрільних списках "ДНР" за свою проукраїнську позицію, досі знаходиться під арештом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
