Як продовжили справу Азарова щодо Гостиного Двору
(оновлено, дивіться внизу)
Недовго пам'яткоохоронна спільнота радувалася судовій перемозі громальскості. Нещовадно ми дійсно мали радість – Окружний адміністративний суд м. Києва врешті-решт повернув Гостинному Двору статус пам'ятки національного значення.
Більше того, на тому тижні регіональне відділення Фонду держмайна врешті прийняло відважне рішення про розірвання договору оренди з фірмою Андрія Кравця, завгоспа Януковича.
Але нетривалою була наша радість, імперія, як кажуть, нанесла удар у відповідь.
Кравцю, який нині ходить по Києву і хизується тим, що все з нинішньою владою "порішав", конче потрібно захиститися від звинувачення у тому, що його фірма у часи розквіту правління Януковича зруйнувала пам'ятку національного значення – будівлю Гостиного Двору на Подолі.
Свого часу Микола Янович Азаров та його Кабмін позбавив своїм абсолютно незаконним та свавільним рішенням Двір статусу пам'ятки, відкривши дорогу бульдозерам Кравця.
Нині поневічений Гостиний так і стоїть руїною через рішення, котре суд визнав незаконним.
Незаконність позбавлення статусу пам'ятки – отже Кравець є руйнівником пам'яток, отже, його треба переслідувати у кримінальному порядку і вимагати з нього компенсації.
Але для чого існують юристи Кабміну?
Звісно, для того, щоб рятувати таких, як Кравець.
Щоб "відмазати" Кравця, гінці Кабміну кинулися писати апеляцію на рішення суду, захищаючи позицію Азарова і компанії, захищаючи негідників і шахраїв.
ОНОВЛЕННЯ
Щойно поспілкувався з Павлом Петренком. Він запевнив, що таке рішення ні в КМУ, ні в Мін'юсті не приймалося. Отже, підозра на "самодіяльність" виконавців. Обіцяв, що за необхідності звільнять тих, хто провинився.Дякую міністру за блискавичну реакцію!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
