Сьогодні – день українського політв'язня
Сьогодні – день політичного в'язня. 12 січня 1972 року була велика хвиля арештів української інтелігенції, що, власне, і стало приводом призначити цей день сумною датою.
Цей день – нагадування для нас про те, яким чином можна все поміняти. Це, без перебільшень – дороговказ у позитивне майбутнє. Потрапити туди, куди нам, усій Україні треба – реально, якщо запровадити принцип покарання силовиків за скоєні ними в інтересах своїх політичних хазяїв злочини.
Нинішній режим, як і режим Януковича, як і режим попередників, як і СРСР, не міг би бути можливим, якби не силовики – МВС, СБУ, прокуратура, податкова – котрі по команді мовчки виконують накази репресувати опонентів влади. На жаль, у цьому мовчанні є певне раціо: посадовці залізобетонно впевнені, що залишаться безкарними.
На жаль, статистика, котра потроху перетворюється у історію – якраз на боці цієї віри у безкарність. Не покарали тих, хто організовував репресії у 60-х, 70-х, 80-х роках. Співучасник розправи над поетом Василем Стусом Віктор Медведчук зараз є представником України у переговорах щодо Донбасу. Там він грає роль такого ж фальшивого "адвоката" нашої держави, так само, як грав роль адвоката Стуса.
Так, багато злочинців у погонах повтікали – втік з-під домашнього арешту Садовник. Але більшість-то залишилася!
Не понесли ні кримінальної, ні навіть службової відповідальності "Беркути", що нищили Автомайдан під запис відеокамер на Кріпосному провулку та по інших точках. Це – політична позиція Авакова. Навіщо кудись тікати, начальство прикриває.
Не понесли аналогічної відповідальності гаїшники, котрі виносили заочно карали водіїв за порушення, котрих ті не скоїли. Це – теж позиція керівництва МВС.
Судді, котрі покривали це свавілля МВС, поки відбулися легким переляком. Їм теж нема потреби втікати.
Прокурори, котрі підтримували незаконні звинувачення, усі тут.
Отож, більшість злочинців – ходять зараз на роботу, живуть за рахунок держбюджету, вправляють правосуддя, працюють у МВС, СБУ, прокуратурі на непоганих посадах.
Для того, щоб це поміняти, треба політична воля і півсотні слідчих. І в один день ми прокинемося у новій країні.
Потрібно розуміти, що політичні в'язні – це не проблема купки радикалів, це стосується кожного. Бо саме багнети безпринципних силовиків захищають мільярдні грабунки посадовців, масштабний рекет влади стосовно економіки.
Потрібно пам'ятати, що змінити все нескладно, головне – мати достатньо сильне бажання, а рецепт успіху України нескладний і зрозумілий, дешевий і доступний.
Upd
Сьогодні о 18:30 – акція під Лук'янівським СІЗО на підтримку тих, хто з політичних мотивів за гратами зараз
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
