Кожен повинен робити свій внесок у творення історії держави

Чомусь на свято бухгалтера, юриста, економіста, вчителя... – цей список великий – святкують професійні свята, а на день дипломата з року в рік, усі мовчки скромно мовчать. І лише в обмежених колах вітають один одного усмішками та рукостисканнями. Однак нинішній рік став виключенням. Хоч подарунок прийшов із запізненням, однак краще пізно, аніж ніколи! Міністр закордонних справ Геннадій Удовенко (1994-1997 рр) передав до наукової бібліотеки Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України особисті архіви своєї діяльності.

Наша історія є дуже буремною, однак це не означає, що такі важливі події, як передача особистого архіву Міністра закордонних справ України повинні лишатися без уваги!

На зустрічі окрім представлення власних праць Геннадій Йосипович сказав: "Я маю мрію! І вірю в неї, хоч уже і не молодий! Я хочу аби в Україні була дипломатична бібліотека і музей дипломатії. І вірю, що я таки дочекаюся здійснення свого бажання".



Однак це було наче монолог! Сумно! Хіба в інших державах таке десь побачиш?

Давайте будемо чесними!?

Завдяки роботам Геннадія Удовенка та доброзичливості Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України, яка не відмовила прийняти цю документацію, студенти, професорський склад Академії та гості наукової бібліотеки, матимуть змогу вчитися на практичних трудах пана Удовенка.

Для мене дуже важливо черпати нові знання не лише із навчальних посібників, але хочеться особисто переймати досвід перших осіб нашої держави. Вчитися на практичних досягненнях Геннадія Йосиповича – для мене велика честь!

Мене радує і тішить той факт, що сьогодні в Дипломатичній академії склалася так звана команда людей, яка готова продовжити традицію Геннадія Йосиповича! Пропозицію віддати свої особисті архіви прийняв і Міністр закордонних справ (1990-1994 та 2000-2003 рр) Анатолій Зленко, однак сказав, що у часі поки не може визначити, коли саме, тому що скласти до купи усі архіви дуже складно і клопітно.



Завдяки таким людям, як Геннадій Удовенко, Анатолій Зленко, Борис Гуменюк – професор, Надзвичайно Уповноважений Посол, ректор Академії – я маю змогу переймати практичний досвід і практичні знання.

Приємно було чути теплі слова на адресу Академії. Та і слова Геннадія Йосиповича, що на цьому його робота не зупиняється, і він продовжуватиме працювати над своїми проектами, аби й надалі надавати можливість навчати та ділитися своїм досвідом з майбутніми дипломатами.



Я ціную внесок пана Удовенка. І хочеться додати, що архів Геннадія Удовенка буде джерельною базою для виконання магістерських робіт, а також аспіранти зможуть використовувати ці матеріали для написання своїх кандидатських дисертацій. Приємно, що архіви будуть передані на постійне зберігання до наукової бібліотеки Дипломатичної академії.



Я закликаю усіх охочих долучитися до змін у нашому суспільстві, почнімо з себе. Давайте усі разом будувати свою історію, а не руйнувати її, відмовлятися від неї, затоптувати і псувати!

Я сьогодні щиро дякую Геннадію Йосиповичу Удовенко за можливість вивчати його досвід!

Для теперішніх і майбутніх дипломатів – це вагома та історична подія. Зазначимо, що вперше за час існування Академії, до учбового закладу звернувся досвідчений дипломат, Міністр закордонних справ, Президент 52-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, Голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Голова ради питань етнонаціональної політики при Президентові України – Геннадій Йосипович Удовенко, з проханням прийняти усі його переписки, публікації, проекти, конференції, виступи, – до наукової бібліотеки Дипломатичної академії при МЗС України.

До архіву увійшли п'ятсот досьє. Матеріали архіву здебільшого охоплюють період активної діяльності з 1994 року до нинішнього часу. Однак є дані і за 1959 рік – перший рік роботи Геннадія Удовенка у МЗС.



На зустрічі окрім представників вченої ради, слухачів Академії, ректорату були присутні: перший проректор, доцент Академії В'ячеслав Ціватий, заступник Міністра закордонних справ України Олександр Горін, професор Академії Михайло Білоусов.

Однак чомусь так склалося, що окрім серйозних аналітичних видань, ректорату та слухачів така подія не викликала інтересу масових читачів. І всі знову вирішують культурно мовчати. І як же ми можемо змінити наше середовище, коли ми затоптуємо свою історію? Адже ця історія – це є ми, а ми не дослухаємося до неї, зневажаємо і ігноруємо – саме так виходить!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.