Чи є майбутнє у міжнародної кримінальної юстиції?
Міжнародне кримінальне право – достатньо молода область права, яка досі змушена доводити свою доцільність й ефективність. Попри це, російська агресія проти України вкотре демонструє, що саме ефективна міжнародна кримінальна юстиція може стати надійним запобіжником збройним конфліктам у майбутньому.
Нещодавно влада Вірменії повідомила, що, ратифікуючи Римський статут, вони запропонували Росії підписати угоду, яка дозволить обом країнам не застосовувати рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) один до одного. До цього сумнівними заявами з цього приводу відзначилися ПАР, Бразилія та Угорщина, які висловлювали сумніви щодо можливості арешту Владіміра Путіна на своїх територіях, незважаючи на ордер МКС. Але ж право має бути вищим за політичні інтереси та вподобання. Право – не сфера, де діють подвійні стандарти. Це про "правила гри", перед якими всі повинні бути в однакових умовах. Якщо країна ратифікує Римський статут, вона має застосовувати його, а не шукати способів як уникнути правосуддя через політичну чи економічну доцільність або особисті симпатії.
Навіщо світу взагалі міжнародна кримінальна юстиція? Відповіді можуть різнитися, але зрештою зводяться до того, що вона забезпечує притягнення до відповідальності тих, хто скоює найтяжчі злочини. І таким чином виконує превентивну функцію й захищає існуючий світоустрій.
І ордер на арешт Владіміра Путіна, виданий МКС, повинен гарантувати, що президент РФ може бути заарештований на території всіх 124 країн-учасниць Римського статуту. Адже це є наріжним каменем функціонування цієї архітектури.
Становлення міжнародної кримінальної юстиції і так відбувалося вкрай важко. Держави не могли дійти згоди, сперечалися, критикували. Однак зрештою ухвалення Римського статуту й створення Міжнародного кримінального суду стало великим кроком до подолання безкарності за найтяжчі злочини в світі. На жаль, не всі країни-члени ООН підтримали процес, деякі постійні члени Радбезу ООН залишилися осторонь. Серед противників був і лишається такий серйозний "гравець", як США, що, безумовно, послаблює саму ідею й підриває віру у верховенство права та прагнення до миру та справедливості в світі.
Україна сама, починаючи з 2014 року, сподівається на покарання винних у скоєнні міжнародних злочинів на своїй території, покладаючись на систему міжнародної кримінальної юстиції. І при цьому ми досі не ратифікували Римський статут. Тобто самі ми так і не прийняли цих правил і не доклали всіх можливих зусиль для підсилення архітектури міжнародної кримінальної юстиції.
У сучасному світі, на жаль, досі є місце для міжнародних збройних конфліктів. В інтересах усього людства створити дійсно ефективні механізми їх превенції, а це насамперед про інститут невідворотної відповідальності за скоєні порушення. Можливо саме зараз вирішується майбутня доля міжнародної кримінальної юстиції. І всі подальші дії щодо забезпечення покарання за вчинення міжнародних злочинів в ході збройних конфліктів: між Росією й Україною, ХАМАС та Ізраїлем, у Судані, Кенії і т.д., мають розвивати та посилювати систему міжнародного кримінального правосуддя, засновану на Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Інакше світ приречений ходити колом безкарності.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
